Вільні стосунки з босом - Ольга Вісмут

Навпроти його столу стоїть стілець. Я граціозно підходжу до нього й сідаю.

— Я готова вислухати ваші доручення, — дивлюся в його очі, поки його погляд знову ковзає моїм обличчям, опускаючись до декольте.

Хочеться закритися, хоча чого соромитися? Ну, народилася я з грудьми, що поробиш?

— Добре. Даю вам останній шанс, — він знову переводить погляд із моєї трієчки.

Як не крути, а подобаються йому мої груди. Усе ж треба буде одягатися на роботу скромніше.

— Два тижні для того, щоб стати для мене незамінною помічницею, — відповідає він. — Інакше я вас звільню без права відновлення навіть на вашій попередній посаді.

Я завмираю на місці, відчуваючи липкий страх, що сковує тіло. А якщо я не впораюся? Он сьогодні стількох помилок припустилася, що на пів року наперед вистачить.

— Я згодна, — я нервово усміхаюся йому.

Не можу відступити.