Наречений моєї сестри - Джулія Ромуш
Звук каблуків наближався, а мені залишалося тільки істерично засміятися. Це нагадувало якийсь дешевий серіал, в якому мені ще й дісталася не найкраща роль. Ну триндець просто! Сидіти в шафі нареченого своєї сестри й спостерігати за виясненням відносин цих двох через шпаринку?Хоч би попкорн мені сюди закинув, їй-богу!
Якщо чесно, то бажання вийти з шафи прямо перед носом сестри й на очманілих очах цього мудака, було настільки сильним, що я чудом змусила себе залишитися на місці. Щось мені підказувало, що я ще дочекаюся самого феєричного моменту для своєї появи. Трохи терпіння, дівчинко, ще не час!
- Як це все розуміти?! - Істеричний крик Саманти змусив закрити вуха долонями. Як він ще не оглух від таких її виступів?
- Те, що ти увірвалася в мій будинок без запрошення? - Здається, Габріель не збирався розтікатися калюжкою біля її ніг. Я навіть задоволено хмикнула, коли почула його відповідь. Не знаю чому, але вона мені сподобалася.
- Я б цвіллю покрилася, поки б дочекалася твого запрошення, придурок! - Ого, а я, виявляється, не на мелодраму потрапила? Тут, судячи з усього, намічався бойовичок.
- Тобі б пішло.
Ось у чому я була повністю згодна з Самантою, так це в тому, що він був повним дурнем. Не те щоб я зараз співчувала сестрі, але ось його манера спілкування з жінками ... засмучувала. Він що зі мною, що з сестрою розмовляв як з недалекими.
Коли ці двоє перемістилися з коридору в спальню я злегка напружилася. Тепер я могла прекрасно бачити, що сестра підготувалася до цієї зустрічі. На ній була обтисла сукня, яка обтягували так, що можна було подумати, що вона просто стояла гола. Гаразд, чого вже викручуватися, Саманта виглядала ефектно. І це мене розлютило.
- Значить порозумітися ти не хочеш?! - Сестра прошипівши ці слова почала оглядати кімнату. Судячи з її виразу обличчя і погляду ... Зовнішній вигляд Габріеля її не влаштував. Як, втім, і мене. Він все ще перебував в одному рушнику, пов'язаному на стегнах.
- З яких це пір я повинен тобі якісь пояснення? - Скипів її "наречений".
- З тих самих, як ти вчора відвіз кудись Адріану і вона до цього часу не з'явилася вдома.
- Хто це? - Габріель вдавав, що забув, як мене звуть, але мені насправді було дуже прикро. Одна справа грати, а інша справа перегравати.
- Моя сестра, - від злості Саманта засичала як змія і навіть тупнула ногою, - ще скажи, що ти її не знаєш, - сказала вона єхидно.
- А ... ця, - посміхнувшись, чоловік попрямував кудись в сторону, і я помітила, як він підхопив якусь майку. Нарешті це шоу голих тіл на сьогодні закінчиться, - здається, так, бачив я її вчора.
- Ну, і де вона? - Нервово, майже не приховуючи своє нетерпіння, запитала сестра.
- Звідки я знаю? - На це раз Габріель сказав це, потягнувшись за штанами, - я бачив, що в клубі до якоїсь крокодилиці приставали відморозки. Заступився за неї, а потім побачив, що ця діваха виявилася твоєю сестрою. Ну, я і вивів її на вулицю подихати свіжим повітрям. Вона ж нажерлася до поросячого вереску.
- Промовивши це, Габріель подивився на мене. Тобто він подивився в сторону шафи, якраз туди, де сиділа я. І від мене не приховалася його реакція. Як чоловік в той момент веселився, коли міг говорити про мене щось подібне моїй сестрі, знаючи, що я нічого не скажу у відповідь.
- А нічого, що ти сам її туди відвіз? - Наступала Саманта, знову переключивши увагу чоловіка на себе.
- Ну, так я їй не нянька. Я навіть в натовпі пройду повз і не відразу впізнаю цю непоказну, - він розсміявся, - так що я взагалі не зрозумів, як на неї хтось купився. - Ага, як же. Хтось ... Не просто хтось, а він сам. Власною персоною не давав мені проходу. А тепер жартує подібним чином. Козел!
- Тоді де вона може бути? Ніхто не знає.
- А тебе це сильно хвилює? Ти раніше взагалі ніколи про свою сестру не розмовляла.
- Взагалі, вона мене ні краплі не хвилює. Це все батько. Боїться і переживає як би вона не потрапила ні в яку веремію. На кону її весілля з дуже впливовою людиною, і він не хоче, щоб Адріана забруднила свою репутацію.
- Та вона і з чистою мало кому потрібна. Я взагалі здивований, що ... - Чесно кажучи, мені зовсім не хотілося дослухувати кого і що там дивувало. Мені здалося, я почула достатньо, щоб взагалі тут перебувати.
Вибравши момент, коли Саманта стояла до мене спиною, я відчинила двері шафи та вийшла в кімнату. Це не сховалося від уваги чоловіка. Його очі на секунду округлилися від несподіванки, але він швидко взяв себе в руки. Різким рух привернув до себе Саманту і став обіймати так, що та вже не стогнала, а хрипіла. Таким чином він не давав їй повернутися і побачити мене. Ну, а я, своєю чергою, якщо дозволяла можливість, не поспішаючи пішла в бік дверей. При цьому не зводила погляду з Габріеля весь цей час і побачила якою люттю наповнилися його очі, коли майже на виході я показала йому середній палець.
