Наречений моєї сестри - Джулія Ромуш
Так, тепер я навіть не сумнівалася, що це була його кімната. Від ліжка пахло його запахом. Таким чоловічим і до нестями смачним, що у мене перехопило подих. Вся кімната пахла ним. І це були не парфуми. Не гель для душу. І не одеколон. Це був його запах.
- Ай! - Я схаменулася від різкого болю в нозі. Цей придурок здавив мою ступню так, що у мене побіліло в очах від болю.
- Кричиш так, як ніби тебе ріжуть. - Рикнув в мою сторону Габріель, а я змахнула з очей сльози, які виступили на обличчі.
- А ти не хапай мене так, як ніби шматок м'яса вибираєш! Мені боляче! - Якщо на початку фрази мій голос звучав голосно й обурено, то до кінця він значно знизився і взагалі практично перейшов на шепіт.
- Послухай мене, дівчинко, і слухай уважно. - Він знову здавив мою ступню, від чого я зойкнула. - Всі проблеми від того, що у твоїй голові тирса, ти в принципі не думаєш, - його слова ображали. Він ніби кайфував від того наскільки сильно я на них реагувала. Неначе смакував кожну мою емоцію.
- Що ж ти тоді прибіг вчора в клуб за такою дурепою?! - Не витримавши огризнулася у відповідь.
- Стеж за словами, - Габріель відпустив мою ногу і вставши попрямував на вихід. А я, стиснувши губи, відвернулася в інший бік.
Цей придурок кайфує від того, коли мене принижує та ображає. Головне все йому не так. Я вся не така. А те, що він вчора сам приперся в клуб, сам затягнув мене в кімнату і ледве не помав, це він вигідно вирішив не згадувати?!
Чоловік повернувся через пару хвилин, тримаючи в руці щось на зразок аптечки. А ось у мене, при вигляді його, всі думки з голови вилетіли. Він все так само був в рушнику. Точніше рушник був тільки на його стегнах. Він був з голим торсом! Я була впевнена, що моя щелепа зараз відкрилася настільки, що вона з гуркотом би могла впасти на підлогу.
Мої очі ковзали по його ідеальному торсу. По красивих кубиках, на яких, до речі, все ще були крапельки води. Я зловила себе на думці, що я б не відмовилася зараз пройтися язичком по його кубиках ... Ох, від цієї думки стало жарко внизу живота і, здається, почали горіти щоки. Але чоловік, здається, не помічав мого погляду. Він на ходу щось перебирав в аптечці, а після підійшовши до мене впритул просто присів біля мене. А моя хвора фантазія вже почала вимальовувати всі непристойні моменти, які могли б трапитися.
- Так боляче? - Я не відразу зрозуміла, про що він говорив, а коли до мене дійшло, то я була готова згоріти від сорому. Його пальці знову до мене доторкнулися і мене як ніби пронизало розрядом струму. Мурашки з'явилися на шкірі ... І я не змогла стримати легкий стогін, який чоловік прийняв за стогін від болю.
- Ні, - сказала хрипким голосом і тим самим привернула його увагу. Габріель підняв голову, і наші погляди зустрілися. Кошмар... Його очі дивилися так, що мені моментально стало жарко. Гаряче до нестями й одяг різко здався зайвим.
- Осколок не ввійшов глибоко. Тут, по суті, просто подряпина, але її все одно треба обробити. - "І мене" - прозвучало в моїй голові й вп'ялася зубами в нижню губу, щоб не вимовити це вголос. Прокляття!
Угукнувши я молила всіх богів про те, щоб він перестав на мене так дивитися. Тому що ще б трохи і я просто почала знімати з себе одяг.
Габріель промив рану і навіть зробив пов'язку. А я з завмиранням серця чекала, коли він вже закінчить і хоч трохи від мене відійде. Тому що дихання вже збилося настільки, що приховувати це від чоловіка було нереально. А від того наскільки сильно билося моє серце, могла оглухнути не тільки я, але і він.
Тільки ось він не відходив, не відпускав мою ногу і, чорт, знову підняв свою голову, подивився в мої очі. А після його руки ковзнули вгору ... по моїх стегнах ...
- Я, як мінімум, чекаю подяки за надану допомогу. - Його хрипкий голос викликав в мені таку хвилю емоцій, що я просто забула, як говорити. Його руки підіймалися все вище, а губи були настільки близькі від моїх губ, що я відчула його гаряче дихання ...
- Яку? - Пискнула я.
Він посміхнувся, а після його губи різко і жорстко вп'ялися в мої...
