Кожною клітинкою тіла - Катерина Орлова

- Ого, - вимовив він.

- Ага, я так і не виросла, так, Рон?

Чоловік із кривуватою посмішкою оглянув мене.

- Ти точно виросла, а от твоя кімната - ні.

Я показала йому язика. Кинувши сумку на підлогу, я встала на нетверді ноги й пішла, хитаючись, у бік ванної кімнати.

- Мені потрібно в душ.

- Що ти робиш? - з жахом запитав Рон, коли я почала стягувати з себе сукню.

- Іду в душ, - повторила я безбарвним голосом.

- А ти не можеш роздягнутися там?

Я повернулася. Він стояв до мене спиною і витріщався на стіну. Я хихикнула.

- Я швидко, - сказала і увійшла у ванну.

Десять хвилин під гарячим душем змусили мене так розімліти, що я ледь утримувала в руці зубну щітку. Я з жахом думала, що мені ще доведеться перетнути всю кімнату, щоб дістатися до ліжка. Закінчивши чистити зуби, я виполоскала рот. Дістала з шухляди гребінець і зрозуміла, що ноги мене вже зовсім не тримають. Притулившись до стіни, я сповзла вниз і сіла на підлозі. Витягнувши ноги, я злегка нахилила голову вперед і почала ліниво розчісувати волосся.

Через кілька хвилин у двері постукали. Я не могла вже навіть відповісти. Повіки важчали й опускалися. Я насилу тримала голову хоч скільки-небудь піднятою.

- Мел? - покликав Рон, і у відповідь я невиразно буркнула. - Мел, з тобою все добре? - Цього разу в мене не було сил сказати навіть коротке "так". - Я входжу.

Тут же двері відчинилися, і Рон присів поруч зі мною на коліна.

- Гей, що ти робиш? - тихо запитав він, забираючи в мене гребінець.

Я зібрала всю волю в кулак.

- Намагаюся роз... че... сатися, - гикнувши, сказала я.

Рон кинув гребінець на столик поруч із раковиною, підняв мене на руки і поніс. Мені було байдуже, куди і навіщо, аби він не випускав мене і всю ніч огортав усіма цими м'язами. І запахом. Так, запахом. Я вдихнула глибше і щасливо прикрила очі. Мені більше не потрібно було боротися із собою і думати про те, як дістатися ліжка. Я була впевнена, що Рон про все подбає.

"Можливо, навіть стерегтиме мій сон усю ніч", - подумала я, щасливо зариваючись у гору принцесових подушок. Я відчула легкий поцілунок у скроню буквально за секунду до того, як провалилася в сон.

****
Мої дорогі!

Вітаю в новій книзі! 

Сподіваюсь, вона вам сподобається, а я буду вдячна за зірочку на головній сторінці книги і ваші коментарі. 

І, звичайно, не забувайте додавати книгу до бібліотеки, якщо вона вам подобається.

Всіх обнімаю. 

Ваша Катя О)