Кожною клітинкою тіла - Катерина Орлова

Якщо раніше Рон виглядав просто як серйозний і суворий чоловік, то тепер, дивлячись на нього, можна було сказати, що в ньому з'явилося щось хиже. І це, чорт забирай, змушувало кров закипати.

- Так ти тепер працюєш на Макса? - запитав він, і я кивнула. Рон підійшов до мене ближче. Уважно розглядаючи моє обличчя, він потер пасмо мого волосся між пальців. А потім він зробив щось, чого не робив ніколи. Він розкрив руки і наблизився ще ближче. - Іди сюди, малятко, - хрипким шепотом сказав він.

Я поринула в тепло його тіла, міцно притискаючи до себе папку і не знаючи, що робити далі. Мені було спокійно, але при цьому я тремтіла так, ніби мені загрожувала неймовірна небезпека. І я знала, що ім'я цієї небезпеки - близькість Рона. Чоловік злегка нахилився і, торкнувшись носом мого волосся, втягнув повітря.

- Ти пахнеш так само, - сказав він, і я відчула на голові жар його дихання. Рон не відпускав мене. Я повільно витягнула одну руку й обвила його талію. Чоловік важко зітхнув.

Через кілька мовчазних хвилин у такому положенні, Рон відсторонився. Він поклав руки мені на плечі, нависаючи наді мною, як гора. Раптово на його обличчі розпливлася широка посмішка, освітлюючи кімнату крутіше за сонце. Його очі засвітилися.

- Я справді радий тебе бачити.

- І я, - тихо сказала я, уважно розглядаючи зміну на його обличчі.

- У тебе є час? Я б хотів випити з тобою кави і трохи поговорити.

Хоч як би мені хотілося провести час із ним, але я мала повертатися в офіс. Я похитала головою.

- Вибач, але мені потрібно їхати.

Він опустив руки і подивився в підлогу.

- Звичайно. Я розумію.

- Але ми можемо зустрітися після роботи, - випалила я.

Він знову підняв голову і посміхнувся.

- О котрій ти закінчуєш?

- О шостій.

- Добре. Давай зустрінемося в Піта о сьомій.

- Чудово. - Я широко посміхнулася, радіючи перспективі провести вечір у компанії Рона. - Тоді... до вечора?

- До вечора, малятко.

Від ласкавого прізвиська я відчула жар на щоках. Рон ласкаво посміхнувся.

- Ну, бувай, - швидко сказала я і, обійшовши його, пішла на вихід.

Якби я не чула кроків позаду і не була впевнена в тому, що Рон проводжає мене поглядом, я б, напевно, бігла наввипередки до своєї машини.