Остановiсь, мгновеньє, ти прекрасно! - Олександр Сергійович Подерв'янський
Івасик. У-у-у…
Лікар (узахваті). Івасику, настане день, і всі хвороби буде знищено!
Івасик. Му-у-у…
Лікар. Гарний хлопчик. Зараз лікар випише рецепти, і будем ням-ням димедрольчик. Хочеш ням-ням димедрольчик?
Івасик. Хр-р-р… (Харчить, випускає слину.)
Удвері гупають.
Лікар. Хто там? Сюди не можна. Іде операція.
Голос з-за дверей. Не пизди!
Удвері гупають.
Лікар (нервово клаца зубами). Гей-гей – стороннім хід заборонено!
Голос з-за дверей. Відчиняй, падло! Двері висадим.
Лікар. Ворог не пройде!
Ставе біля дверей тумбочку.
Івасик. Бе-е-е…
Розганяється і б'є в тумбочку головою. Двері ламаються, в квартиру з криками вриваються бацили. Вони хапають Лікаря і Івасика.
Лікар (кричить). Не чіпайте інтелігента!
Івасик (кричить). Му-у-у…
Гангрена (кричить). В мішок їх! (Показує на мішок у Випадєнія Матки.)
Ганарея, Язва відбирають мішок у Випадєнія Матки, яке страшно кричить.
Випадєніє Матки. А-а-а…
Івасика і Лікаря садять в мішок. Гангрена закручує його, інші бацили пиздять квартиру: фікус, тумбочку, здирають портьєру і вихорєм зникають в проломі дверей, несучи в мішку Лікаря та Івасика.
Входить Смєрть.
Смерть (дивиться на Гіппократа). На!
Смєрть показує Гіппократу всім зрозумілого жеста.
Завіса
Васіліса Єгоровна і мужичкі
ДІЙОВІ ОСОБИ
Васіліса Егоровна, красіва і горда сука, мічта всіх мужичків.
Адам Жоржевич, до біса гарний мужичок.
Валєр'ян Валєр'яновіч, плюгавий мужичок.
Валерій Валєр'євіч, сільний і умний мужичок.
Умберто Васільєвіч, цинічний мужичок.
Бруно Адольфович, белокура бестія.
ДІЯ ПЕРША
Спальня Васіліси Єгоровни, заманчиве місце, куда мечтает попасть кожний мужичок. В спальні зайобана Васіліса Егоровна лежить ліцом вниз, крепко охватів подушку сильними руками. Біля дзеркала стоїть напівголий Адам Жоржевич, до біса гарний мужичок, і корчить у дзеркало противні грімаси.
Адам Жоржевич (сам до себе). Ето піздєц, яка у меня харя!.. (До Васіліси Єгоровни.) Ти, курва, куда кепку мою поклала?
Васіліса Егоровна нє іздайот ні звука.
Адам Жоржевич (самовпевнено). Я ету курву так заделав, шо она уже говоріть не может! (З любов'ю поглажуе себе по пухлому тілу обома руками.) Тело, блядь, я їбу, кожа, яку бога! (До Васіліси Єгоровни.) Вася, ти ж меня знаєш, я ж так, шучу, шучу, пока добрий, но потом і хуйню могу сделать. Я етого не люблю…
Васіліса Єгоровна. Та відчепись, проклятий! Ні дньом ні ноч'ю покоя нет…
Адам Жоржевич (знаходить кепку на тумбочці і надіває наголову, мрійливо, сам до себе). От я часто думаю, нєкоториє тьолкі в компанії расказивают друг другу разное там хуйо-майо, посмотрітє – какая я умная. Я етого не люблю!..
Адам Жоржевич надвигає кепку на лоба, гарно піднімає брови і заходиться видавлювать прища на носі. А видавивши, зсовує брови, примружує оченята і корчить у дзеркало огидні грімаси.
Адам Жоржевич (солодко бормочить під ніс). Мен, піздєц усьому!
Входить Валєр'ян Валєр'яновіч, плюгавий мужичок. Він мовчки знімає кепку, під якою виявляється лисина. З першого погляду лисини не видно, бо хитрий Валєр'ян Валєр'яновіч зачесав їїсправа наліво так, шоб проділ знаходився у нього над правим вухом.
Адам Жоржевич. Хи! Ти такий хуйовий зробився, Валєр'ян! Что у тебя, жизнь хуйовая такая, чи у тєбя кожа на голове сухая? Я тєбя нє пойму!..
Валєр'ян Валєр'яновіч(червоніє). У мєня волос ломкій.
Адам Жоржевич. Ахуй в тебе, случайно, нє ломкій? Га-га-га-га! (Регоче.) Ну, нє обіжайся…
Адам Жоржевич скручує пальці лівої руки в відє бубліка, а пальцями правої ляскає по цьому бубліку, сопровождає ці похабні жести прицмокуванням язика і підмігуванням в бік Васіліси Єгоровни. Валєр'ян Валєр'яновіч сидить ніяково, йорзаючи на стулі, і червоніє. Адам Жоржевич показує Валєр'яну Валєр'яновічу три пальця, випучує очі і вип'ячує губи. Валєр'ян Валєр'яновіч с уважєнієм дивиться на Адама Жоржевича і кача головою. Видно, що він заздрить красивому і сильному мужичку Адаму Жоржевичу.
Валєр'ян Валєр'яновіч. Ти кожний день броєшся, Адам Жоржевич, чи через день?
Адам Жоржевич. Та я їбав бриться, я і так себя хаваю от і до. Я ото бриться западло щитаю!..
Валєр'ян Валєр'яновіч. А я раньше кажний день брився – жена заставляла.
Входить Бруно Адольфович, белокура бестія.
Бруно Адольфович. Под'йом, бляді, доктор прийшов!
І з цими словами Бруно Адольфович видьорпваєт з-під Валер'яна табуретку, так шо той гепаеться сракою на підлогу.
Бруно Адольфович (до Адама Жоржввича). А ти шо, красавец йобаний, сідіш? Іблом торгуєш… Рупь есть?
Адам Жоржевич. Єсть.
Бруно Адольфович. Бистро пиздуй в магазін, або подожди – я з тобою.
Бруно Адольфович зникає, як вихор, увлєкаючи за собою безвольного Адама Жоржевича. Валєр'ян Валєр'яновіч сидить на полу. Деякий час він мається, питаясь побороть своє чувство. Це видно із того, як він соває руками по брудному полу.
Валєр'ян Валєр'яновіч (до Васіліси Єгоровни). Васіліса
