Скляний слимак - Мілорад Павіч

ОФІЦІАНТКА: Ви мали дванадцять пив.

ЮНАК: Сьогодні я не плачу.

БАРМЕН: Хлопчику, мусиш заплатити.

Юнак виймає паспорт.

БАРМЕН: Твій паспорт не вартує дванадцять пив.

ЮНАК: Прочитай моє прізвище.

БАРМЕН: Людоньки, цей малий має прізвище Коляда.

ЧОЛОВІК ІЗ КВІТАМИ: Я плачу за його прізвище.

ЮНАК: Тоді дайте Коляді ще одне пиво.

ЧОЛОВІК ІЗ КВІТАМИ: Дайте йому ще одне пиво! Ця історія вартує бочки пива.

Доки Чоловік із квітами розраховується, Давид краде в нього великого садового ножа з кишені.

Розкішна крамниця жіночої білизни.

У ній працює продавчинею Дівчина із першої сцени.

Вона виймає з торбинки щось у жовтому чохлі, але в той час помічає, що хтось (Давид) стоїть перед крамницею та крізь вітрину дивиться всередину. Дівчина швидко ховає річ у жовтому чохлі до своєї кишені.

Давид помічає поскладані на прилавку нічні сорочки і входить до крамниці жіночої білизни.

ДАВИД: Доброго вечора.

Кладе свого плаща та червону коробочку на стіл, поряд із прилавком.

ДАВИД: Хотів би купити нічну сорочку четвертого розміру, це розмір моєї дружини.

ДІВЧИНА: Ці нічні сорочки на прилавку третього розміру. Четвертий розмір на полиці.

Дівчина приносить приставну драбину, вилізає на полицю. Давид пробує потягнути з прилавка одну з нічних сорочок третього розміру. Не встигає. Дівчина злізає з товаром у руці й штовхає Давида драбиною. Драбина зачіпає червоний пакуночок, який падає зі стола поряд на фотель. Цього начебто не помітили ні вона, ні він. Відсуваючи драбину однією рукою, другою непомітно вкидає Давидові в кишеню плаща ту річ у жовтому чохлі.

ДАВИД (сором’язливо): Знаєте, я в цьому купуванні не найуміліший. Чи не могли б ви замість моєї дружини приміряти нічну сорочку? Ви приблизно такої ж статури… Ви б мені дуже допомогли, панночко…

Дівчина зміряла поглядом Давида, однак зайшла до кабінки, щоб перевдягнутися. Давид цупить до кишені одну з нічних сорочок третього розміру з прилавку. На прилавку залишається акуратно поправлена коробка.

Дівчина виходить із кабінки. Давид захоплений її виглядом, довго стоїть мовчки. Дівчина в нічній сорочці четвертого розміру виглядає незбагненно гарно. ДВАДЦЯТЬ СЕКУНД дивляться одне на одного непорушно, наче вистава зупинилася.

ДАВИД (захоплено):

ДІВЧИНА (дещо зніяковіло): Берете нічну сорочку? Загорнути?

ДАВИД (збентежений, стрепенувся, майже вигукує): Знаєте, я не можу купити ту нічну сорочку. Задорога для мене.

Давид похапцем бере плаща й виходить із крамниці. Дівчина залишається на місці усміхнена. Тоді зиркає на фотель, де лежить червона коробочка з бантиком — підходить, розглядає, розв’язує бантик, виймає скляного слимака. Слимак сяє у всій своїй красі. Дівчина захоплена виглядом скляного слимака. Повертає його до коробочки, зав’язує бантик.

Кав’ярня в будинку, де мешкає Жінка.

Давид грає в покер на гральному автоматі. Виграє. Дивиться на годинник. Підходить до шинквасу.

ДАВИД: Дай мені подвійний експресо у великій чашці.

БАРМЕН (ставить на шинквасі біля кави ще й телефонний апарат з автовідповідачем): Це тобі залишила твоя колишня дружина. І переказала, щоб ти її не турбував сьогодні ввечері.

ДАВИД (барменові): Де можна під’єднати і прослухати це чудо?

Бармен бере штекер і встромляє в гніздо попри самісіньку Давидову чашку, біля шинквасу. Давид натискає кнопку, чути голос його колишньої дружини.

ГОЛОС ЖІНКИ: Знову щось у мене вкрав. Малу червону коробку з бантиком. Не бійся, не заявила на тебе в поліцію. Наразі. Цього разу ти взяв правильну річ. Подарунок для тебе, на Святвечір.

Давид збентежився і починає шукати по плащі та навколо себе.

ДАВИД: Червону коробочку? Я десь забув її… Лишень де?

Давид з однієї кишені виймає садовий ніж, із другої — нічну сорочку третього розміру, яку вкрав у крамниці, а з плаща виймає жовтий чохол і з нього чоловічу запальничку.

ДАВИД (збентежено дивлячись на запальничку): У кого ж