Скляний слимак - Мілорад Павіч

Дівчина (Хатшепсут) — продавчиня у крамниці жіночої білизни

Давид (Сенмут) — безробітний архітектор, щойно розлучений, вродливий, завчасу посивілий, із п’ятьма проділами у волоссі впоперек від вуха до вуха; трішки клептоман

Жінка — Давидова колишня дружина

Чоловік у чорному (Тутмос ІІІ)

Письменник

Колядники

(Продавчиня, бармен, відвідувачі кав’ярні, перехожі)

У «Першій дії вперше» світлові та музичні ефекти всіма засобами зосереджені на супроводженні Давидових учинків. У «Першій дії вдруге» зосереджені на кожному порухові Дівчини. «Перша дія вперше» — його розповідь, а «Перша дія вдруге» — її. Аналогічні сцени мають різне освітлення, відмінні ритми, чоловічий і жіночий; його історія відбувається в одному, а її — у зовсім іншому місті. Головні ролі, зрештою, не мусять грати ті ж актори.

Тричі у виставі має статися перерва тривалістю коло двадцяти секунд. Усе має загальмуватися, ніби у перерваному фільмі, щоб виникло враження, наче вистава вийшла з ладу. Потім актори немовби прокинулися зі сну й продовжують гру.

Коляди в кінці цієї драми є автентичними, а режисер має відібрати ті, які йому найвідповідніші.

Засклений торговий центр із багатьма крамницями.

Крамниці у торговому центрі багато прикрашені напередодні Святвечора та Різдва. Дівчина підходить до кіоску в той же момент, коли до нього наближається Чоловік у чорному лакованому пальті. Поки той купує тютюн для люльки, Дівчина дає правою рукою продавцеві гроші за журнал мод. Що робить її ліва рука, не видно. Дівчина відходить із купленим журналом, а Пан у чорному сідає на поближню лавку та кладе біля себе капелюх і рукавиці.

Припалює сірником люльку, на яку натягнутий розкішний жіночий перстень.

До лавки, на якій сидить чоловік, йде старший пан у супроводі тридцятилітньої Жінки. Вона несе сітку з різдвяними подарунками у різнокольорових пакетиках. Жінка у супроводі старшого пана зміряла поглядом Чоловіка у чорному лакованому пальті. Жінка і Пан проходять попри лавку, але раптом повертаються. Жінка нерішуче звертається до Чоловіка в чорному лакованому пальті.

ЖІНКА: Даруйте, що турбую вас. Пан біля мене — закордонний письменник, не розуміє нашої мови, я його перекладачка. Він хотів би звернутися до вас з одним проханням.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Прошу?

ЖІНКА: Ні, ви не так зрозуміли. Пан і я — не коханці.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Ні?

ЖІНКА: Ні. Між нами існує щось на зразок припливів і відпливів взаємного притягання. Кожен приплив швидко нищить відплив. У тому й річ. Який ви знак?

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Лев.

ЖІНКА: Ви не з нашої історії. Але могли б нам допомогти.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Де?

Жінка і Письменник сідають на лавку поряд із Чоловіком у чорному.

ЖІНКА: Це не проблема. Проблема в тому — як.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Справді? Ви часом не купуєте зброю?

ЖІНКА: Боже борони!

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Шкода!.. А який ви знак?

ЖІНКА: Рак.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ (декламує як заведений): Канцер, ректосценція альфа 09 годин, максимальні виміри 7 разів по 55 метрів, деклінація дельта…

ЖІНКА І ПИСЬМЕННИК: Браво!

Письменник нахилився до Жінки й довго щось їй шепоче на вухо, а Жінка перекладає це на вухо Чоловікові в чорному.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Я вас, а ви його водночас? Ні.

Жінка знову перекладає.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Він вас, а ви мене? Ні.

Жінка знову хоче перекласти те, що їй Письменник прошепотів, але Чоловік у чорному їй не дозволяє.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Знаю, вже знаю: я вас, а він мене. Або я і вас, і його… Не важливо.

Продовжується процес перекладання.

ЖІНКА: Пан зараз пропонує, що я його, а він вас.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: А якби він і вас, і мене, до того ж водночас?

ЖІНКА: Чи є в пана ще якийсь варіант?

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Є.

ЖІНКА: Який?

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Щоб від мене, як завдяку за вашу працю для цього пана, ви прийняли один подаруночок. Я дам вам цей перстень від моєї люльки.

ЖІНКА: Перстень? Для мене? А я якраз розлучилася… Відчуваю, що треба зробити…

Чоловік у чорному натягає Жінці перстень на палець і при тому шепоче їй щось на вухо. Жінка, збентежена, встає з лавки і відходить.

На лавці залишаються Письменник і Чоловік у чорному. Коротка мить невизначеності.

Чоловік у чорному підводиться, на знак прощання махає капелюхом і йде від лавки. Наздоганяє Жінку та бере її під руку. Віддаляються швидко, без слів.