Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
Але, щоб і слова не чути, Вінкі затулила долонями прорізи в капелюшку, з яких стирчали вуха, й запищала:
- Не сміти ображати мого хазяїна, панночко! Не сміти ображати містера Кравча! Містер Кравч хороший чарівник, панночко! Містер Кравч правильно зробити, що вигнати погану Вінкі!
- Паничу Гаррі Поттер, Вінкі ніяк не може звикнути, - довірливо пропищав Добі. - Вінкі забуває, що вона більше не кріпачка містера Кравча. Їй тепер можна говорити відверто, але вона собі не дозволяє.
- Невже ельфи-домовики не можуть говорити про господарів відверто? - спитав Гаррі.
- Ох, паничу, не можуть, авжеж не можуть, - сказав Добі, раптом посерйознішавши. - Це один з виявів рабського становища ельфів-домовиків, паничу. Ми зберігаємо їхні таємниці і зберігаємо мовчанку, підтримуємо честь сім'ї і ніколи не говоримо про них погано - хоч професор Дамблдор сказав Добі, що він на цьому не наполягає. Професор Дамблдор сказав, що ми спокійно можемо...
Добі занервувався й підкликав Гаррі ближче. Гаррі нахилився до нього. Ельф зашепотів:
- Він сказав, паничу, що ми можемо казати на нього «прибацаний дідуган», якщо захочемо!
Добі налякано гигикнув.
- Але Добі не хочеться, паничу Гаррі Поттер, - знову нормально заговорив ельф і затряс головою так, що аж вуха заляскали. - Добі дуже-дуже любить професора Дамблдора, паничу, і з гордістю зберігатиме його таємниці.
- Але про Мелфоїв ти тепер можеш говорити що завгодно, правда ж? - з усмішкою спитав Гаррі.
Тінь переляку промайнула у величезних очах Добі.
- Добі... Добі міг би, - невпевнено промовив він. Але відразу ж розправив плечі. - Добі може сказати Гаррі Поттеру, що його колишні господарі були... були. .. погані темні чаклуни!
Добі на мить завмер, тоді весь затремтів, жахливо вражений власною відвагою, а далі, метнувшись до найближчого столу, почав з усієї сили гатити об нього головою.
- Поганий Добі! Поганий Добі! - пищав він.
Гаррі схопив Добі за краватку й відтяг від столу.
- Дякую, паничу Гаррі Поттер, дякую, - промовив ельф, задихаючись і потираючи лоба.
- Тобі треба потренуватися, - сказав Гаррі.
- Потренуватися?! - злісно запищала Вінкі. - Добі, тобі має бути соромно! Таке казати про своїх господарів!
- Вінкі, вони мені більше не господарі! - виклично сказав Добі. - Добі більше не турбує, хто що думає!
- Ох, Добі, який же ти поганий ельф! - простогнала Вінкі, знову заливаючись слізьми. - Мій бідолашний містер Кравч, що він там робити без Вінкі? Я йому потрібна, йому потрібна моя допомога! Я дбати про містера Кравча цілісіньке життя, а переді мною це робити моя мама, а ще перед нею - бабуся... ох, що б вони сказати, якби знали, що Вінкі звільнено? Ох, сором, сором! - вона заховала обличчя в спідничку й заридала.
- Вінкі, - твердо мовила Герміона. - Я впевнена, що містер Кравч прекрасно дає собі раду й без тебе. Ми його бачили...
- Ви бачити мого хазяїна? - затамувавши подих, підвела мокре від сліз обличчя Вінкі й витріщилася на Герміону. - Ви бачити його тут, у Гоґвортсі?
- Так, - підтвердила Герміона. - Він і містер Беґмен - судді на Тричаклунському турнірі.
- Містер Беґмен теж? - запищала Вінкі, і, спантеличивши Гаррі (а також, судячи з їхніх виразів облич - і Рона з Герміоною), знову набрала розлюченого вигляду. - Містер Беґмен поганий чарівник! Дуже поганий чарівник! Мій хазяїн його не любити, ох, не любити! Ніскілечки!
- Беґмен - поганий? - запитав Гаррі.
- О, так, - люто закивала головою Вінкі. - Мій хазяїн дещо Вінкі розповідати! Але Вінкі нікому нічого не казати... Вінкі... Вінкі вміє берегти таємниці свого хазяїна...
І на неї знову накотилися сльози. Чутно було, як вона жалібно хлипає в куцу спідничку:
- Бідний хазяїн, бідненький хазяїн, немає вже Вінкі, щоб йому допомагати!
Більше з Вінкі не вдалося витягти жодного осмисленого слова. Її лишили плакати, скільки хоче, і допили чай. Добі тим часом радісно базікав про життя вільного ельфа і про плани щодо зароблених грошей.
- Паничу Гаррі Поттер, Добі купить собі светра! - щасливо повідомив він, вказуючи на свої голі груди.
- Добі, я от що тобі скажу, - обізвався Рон, якому, здається, дуже сподобався цей ельф. - Я віддам тобі той, що мама зараз мені плете. На Різдво вона завжди дарує мені светра. Ти не маєш нічого проти темно-бордового кольору?
Добі аж засяяв.
- Ми можемо його трохи зменшити, щоб був якраз на тебе, - сказав йому Рон, - він гарно пасуватиме до твого чохла для чайника.
Коли вони вже готові були йти, на них навалилися ельфи, пропонуючи набрати з собою нагору різних наїдків. Герміона відмовилася, з болем дивлячись, як вони кланяються й роблять реверанси. Зате Гаррі з Роном напхали в кишені кремових тістечок та пиріжків.
- Дуже дякуємо! - сказав Гаррі ельфам, що товклися біля дверей, бажаючи друзям на добраніч. - Бувай, Добі!
- Паничу Гаррі Поттер... чи Добі може часом вас провідувати? - невпевнено поцікавився Добі.
- Певно, що можеш, - відповів Гаррі, і Добі засяяв.
- Знаєте що? - сказав Рон, коли він, Герміона та Гаррі, покинувши кухню, підіймалися сходами до вестибюлю. - Усі ці роки мене вражало, як Фредові й Джорджу вдається цупити з кухні їжу, а виявилося, що це зовсім неважко! Ельфи аж зі шкури пнуться, щоб її роздавати!
- Думаю, на краще ці ельфи не могли й сподіватися, - сказала Герміона. - Маю на увазі те, що Добі прийшов сюди працювати. Інші ельфи побачать, як прекрасно бути вільним, і незабаром до них дійде, що й вони хочуть волі!
- Будемо сподіватися, що вони не приглядатимуться до Вінкі, - озвався Гаррі.
- Вона повеселішає, - відказала Герміона з деяким сумнівом у голосі. - Коли мине шок, і вона призвичаїться до Гоґвортсу, то побачить, що без того Кравча їй набагато краще.
- Здається, вона його любить, - з повним ротом промугикав Рон (він саме взявся до тістечка з кремом).
- Зате невисокої думки про Беґмена, правда? - сказав Гаррі. - Цікаво, що Кравч торочить про нього вдома?
- Мабуть, каже, що він не дуже хороший начальник відділу, - припустила Герміона, - і, гляньмо правді у вічі... так воно і є.
- А я б краще працював у нього, ніж у Кравча, - сказав Рон. - Беґмен хоч має почуття гумору.
- Дивися, щоб Персі не почув, що ти так кажеш, - злегка всміхнулася Герміона.
- Персі нізащо б не працював у того, хто має почуття гумору, - сказав Рон, беручись за шоколадний еклер.
