Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Дитячі книги » Гордівниця Злата - Тамара Крюкова

Гордівниця Злата - Тамара Крюкова

Читаємо онлайн Гордівниця Злата - Тамара Крюкова
Те, що закреслить вмить моє кохання, То значить це, що на свою біду Глухому серцю я співаю зрання. Нехай юрба кричить, що я дурний Й недоліків твоїх веде рахунок. Для мене ти — мій ангел неземний, І мрії літ, і долі подарунок! Сліпе кохання! Й не його провина, Що розуму не хоче гнути спину.

Чарівний голос і ніжна пісня зачарували Злату, і тієї ж миті вона забула про потворність горбуна. Її переповнювало почуття щастя.

— Який прекрасний цей співак, — тихо прошепотіла вона.

Перед очима нещасної дівчини стояв той самий юнак, який пішов геть, ледь з’явившись на її шляху, і який, на лихо, забрав з собою її серце. Раптом перед Златою відкрилося велике таїнство зцілення: вона буде врятована, якщо коханий прийме її такою, яка вона є.

Пролунав останній акорд — золотоволоса красуня повернулася зі світу мрій на землю. Перед нею був горбун-музика, довкола гомонів ярмарок, працювали балагани, торговці закликали покупців. Усе було як раніше, але чарівна музика залишила свій слід. У душі Злати з новою силою спалахнула іскорка надії. Вона будь що знайде свого музику, і він зніме з неї чаклунські чари.

Маленька красуня вирішила відкласти втечу.

«Нехай Осип, сам того не відаючи, прислужиться мені та походить зі мною по різних ярмарках та балаганах. Де, як не там, можна зустріти мандрівного співака?» — вирішила вона.

Пронизливий верескливий голосок перервав роздуми дівчини.

— Купи! Купи мені живу ляльку! — тупаючи ногою на батька, капризно кричало багато вдягнене дівчисько.

— Ліночко, ця лялька не продається, — намагався відвести її батько, але де вже там. Розбещене дівчисько звикло наполягати на своєму. Воно кинулося на землю, в істериці забила ногами й несамовито зарепетувало:

— Хочу! Хочу-у-у! Ляльку хочу-у-у!

Навколо зібрався народ. Люди хитали головами й намагалися угамувати вереду, але це лише ще більше запалювало її. Батько від сорому не знав, де очі подіти.

— Скажи, шановний, може ти все ж таки погодишся продати цю дивину, — звернувся він до шарманщика, вказуючи тростиною на Злату.

Осип оцінюючи подивився на покупця. Усе говорило за те, що той велике цабе: і костюм тонкого сукна, і золотий годинник на товстому ланцюжку, і велика діамантова булавка в краватці. Розлучатися зі Златою шарманщику було шкода. Відтоді як вона почала сидіти у нього замість мавпочки, монета завелася в його худій кишені. З іншого боку, Осип зметикував, що цей пан заможний і ладен викласти грошенята заради своєї верескливої донечки.

— Я думаю, що обміняв би її на невеликий будиночок з садом, де-небудь на околиці міста, — сказав він.

— Та ти здурів! За якусь ляльку цілий будинок, та ще й з садом! — обурено викрикнув пан.

— На менше я не згоден і торги припиняю, — заявив хитрий шарманщик і повернувся, щоб піти.

Як він і сподівався, навіжене дівчисько, яке припинило було ревіти і з цікавістю прислухалося до розмови, забилося в новому нападі істерики. Воно тупало ногами, кидалося на батька з кулаками й ревіло так, що лице дівчини почервоніло і взялося плямами. Ніякі вмовляння не могли її заспокоїти.

— Ляльку-у-у! — перекривав усі шуми ярмарку її верескливий крик. Вона знала, як домогтися свого. Як завжди, батько поступився, вирішивши, що він досить багатий, щоб купити дитині коштовну іграшку.

— Гей, Осипе, не продавай мене, — заблагала Злата. — Нехай вже, я згодна тягти щасливі білети.

— Та ні. Я свій щасливий білет уже витягнув. За будиночок з садом я не тільки тебе, але й шарманку на додачу віддам, — усміхнувся Осип.

Надія на зцілення від чарів знову вислизнула від Злати. Дівчина опинилася лялькою в руках бридкого розбещеного дівчиська.

Розділ 26
Лялька

Кімната Ліни знаходилася на другому поверсі багатого особняка. Опинившись у світлій, просторій дитячій, Злата подумала, що потрапила до палацу. Білосніжні меблі з позолотою, ліжко під легеньким балдахіном, перські килими, на підлозі — вази з дивовижними квітами, незліченна кількість іграшок — усе говорило за те, що хазяйка кімнати ні в чому не знає відмови.

У великому кошику, згорнувшись калачиком, спав товстий рудий кіт.

Почувши кроки, він ліниво розплющив одне око, але побачивши хазяйку, виліз із затишного лігва, не кваплячись потягнувся і, підійшовши до дівчинки, потерся об її ноги.

Відгуки про книгу Гордівниця Злата - Тамара Крюкова (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: