Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах - Джеремі Стронг

Правду кажучи, це я захворів. Дістав якусь вірусну інфекцію. Щоразу, коли хтось у нашій родині занедужує, лікар каже: «Це вірусна інфекція».

Ви шкутильгаєте? Це вірусна інфекція. У вас тріщить голова? Вірусна інфекція. Я можу теж дуже просто ставити діагноз, якщо це все, що треба казати пацієнтам.

У всякому разі я вже третій день лежу в ліжку і не ходжу до школи. Я ситий по горло цією хворобою, бо змушений був пропустити День фізкультури і спорту. Стрілка весь час лежить зі мною в ліжку. Ну, тобто вона лежить на мені в ліжку. Час від часу мама чи тато приходить, щоб перевірити, у якому я стані. Іноді вони міряють мені температуру, і Стрілка тоді з надією дивиться на них. Вона б воліла, щоб і в неї зміряли температуру. Можливо, вона також дістала вірусну інфекцію. Як на мене, то Стрілка сама є вірусною інфекцією на чотирьох лапах.

Мені приємно, що вона зі мною, але ж вона важить цілу тонну! Спробуйте, чи буде вам зручно в ліжку, якщо на вас гепнеться величенька собака, а тоді ще й почне лазити. Спочатку вона лежала на моїх колінах. Тоді виповзла на стегна. Через кілька хвилин вона вже відпочивала в мене на грудях, а оце тільки що не встиг я задрімати, як одразу прокинувся, бо вона вже вилізла мені на голову.

Але чесно, яка ж тут нудота! Починав грати на приставці, але не можу зосередитися. Хочу трохи почитати, але не можу зосередитися. Дивлюся у стелю. Чекаю, щоб хтось мене відвідав. Тіна вже сто років сюди не приходила. (Вона НЕ моя дівчина — просто приятелька.) Вона живе поруч зі мною, за рогом, і теж має пса. Це величезний сенбернар на кличку Мишка. Ха-ха. Чи уявляє він, як це смішно? Не знаю. А чи сміються собаки? Цікаве запитання. Такі оце безглузді запитання спадають вам на думку, коли ви лежите в ліжку і ДУРІЄТЕ ВІД НУДЬГИ!

Отже, немає Тіни, щоб мене розвеселити. Замість цього я мушу слухати, як унизу крутить педалі мама, їдучи в нікуди на своєму тренажері. Шурх-шурх-шурх. Кілька днів тому їй навіть вдалося упасти з нього! Як можна гепнутися з велосипеда-тренажера?

— Я не дивилася, куди їду, Треворе, — сказала вона мені.

— Мамо, але ж ти нікуди не їхала!

— У тім-то й річ. Я спробувала повернути за ріг, якого не було, тому і впала. А тепер мені дуже болить коліно.

Бідна мама! Хоч це, мабуть, тільки вірусна інфекція, ставить діагноз доктор Тревор.

Отже, мама там унизу падає з велосипеда, а тато, коли буває удома, сидить і дивиться по телебаченню гольф. Гольф — цю Найнуднішу у Світі Гру. Я не розумію, як тато ще й досі не помер з нудьги, постійно це переглядаючи. Ой, гляньте, той маленький білий м’ячик котиться полем. Упаде він у лунку чи ні? Чи ми про це дбаємо? НІ, НЕ ДБАЄМО! Як на мене, гольф був би у сто разів цікавіший, якби на полі де-не-де були заховані під землею невидимі пружини: гравець випадково наступає на пружину, і його підкидає катапультою через усе поле замість м’ячика — ШУ-У-У-У-УСТЬ! Було б набагато веселіше заганяти в лунку замість м’ячика гравця у гольф! Але де вже там, це тільки мрії.

А тим часом мене тут поволі душить моя собака Стрілка! Я не можу дихати! Ти розчавиш мені легені!

Останнім часом мама практично не злазить зі свого велосипеда-що-їде-в-нікуди. Її на це надихають Міжнародні ігри, відкриття яких дуже швидко наближається. Мама, мабуть, вірить, що хтось із Міжнародного відбіркового комітету помітить крізь вікно, як завзято вона педалює, й запросить до складу міжнародної команди.

Авжеж! Та вона впаде на першому ж повороті. Ви ж бачите, що сталося навіть без жодного закруту!

Так чи інакше, мама й тато страшенно захоплені наближенням ігор, тим більше, що в нашому містечку є й атлет міжнародного рівня. Його звати Крісом Оконджо, і він фантастично бігає стипль-чез, тобто 3000 метрів з перешкодами. Кажучи «фантастично», я маю на увазі, що цю дистанцію він долає швидше, ніж будь-хто у цілій Великобританії. А це таки доволі швидко, правда? А якщо, ЯКЩО він переможе на Міжнародних іграх, то стане найшвидшим бігуном на 3000 метрів з перешкодами в УСЬОМУ СВІТІ. А це вже просто круто, скажу я вам.

А ще крутіше те, що ми їдемо на ці ігри! Ми дістали квитки на забіг, у якому братиме участь Кріс Оконджо, і Тіна теж їде з нами! Це буде ТАК кайфово!

Але, як я вже казав, я лежав у ліжку і мав два варіанти: або я помру з нудьги, або мене задушить Стрілка. І раптом знизу долинув страшенний гуркіт.

Я подумав, що мама, мабуть, цього разу в’їхала своїм велосипедом прямо в кухонний сервант.

ДЗИНННЬ! БУМММ! ТРОХ-ТОРОРОХ!

Але це була не мама. Це Тіна примчала на своєму скейтборді і на повній швидкості врізалася у наш бачок для сміття. Вона здійняла стільки галасу, що навіть Стрілка на кілька секунд підвела голову, а тоді… ГУРР-Р-Р-Р-Р-Р-Р-Р-Р!.. солодко позіхнула і знову впала на ліжко.

Тут почулося ГУП-ГУП-ГУП-ГУП! Це Тіна перестрибувала по дві сходинки підряд. ГРРРРРЮК! Розчахнулися двері, і до моєї спальні увірвалася Тіна, заторохкотівши, мов кулемет:

— МіжнароднійусіцілемістоцевгазетійусіможутьбратиучастьдлятвариніМишкаважкаатлетикаізолотамедальівсечудовофантастичнокажемама!

— Ти можеш повторити ще раз? — спокійно запитав я.

Тіна набрала повні груди повітря і…

— Міжнароднійусіцілемістоцевгазетійусіможутьбратиуячастьдлятварині…

— ЗУПИНИСЯ! — крикнув я. — Скажи це все по-во-лі.

Тіна присіла на краєчок ліжка й обдарувала мене усмішкою. У неї сонячна усмішка. Від неї в мене завжди поліпшується настрій.

— Знаєш нашу місцеву газету? Там написали, що в міськраді вирішили на честь Міжнародних ігор провести свої міжнародні ігри прямо тут, у нашому місті.

Це мені здалося дуже дивним.

— Але ж зачекай-но, Тіно, таж усі спортсмени будуть на справжніх Міжнародних іграх, — зауважив я.

Тіна закотила очі, немовби я бовкнув якусь несусвітню дурницю:

— Це ж не для спортсменів, ідіоте, а для тварин.

— ДЛЯ ТВАРИН? — я просто поїхав мізками. Я ще ніколи так ними не їздив. Здавалося, ще трохи — й вони витечуть мені крізь вуха. Я вже почав уявляти слонів, що стрибають із жердиною, і китів, що відштовхуються від трампліна для стрибків у воду.

— Так, — засяяла Тіна. — Це будуть ігри для домашніх тварин нашого міста. Мама сказала, що Мишка може взяти в них участь. І Стрілка теж! — вона погладила Стрілку по голові. — Подумай тільки, Треворе, адже Стрілка може вибороти золоту медаль.