Щоденник Миколки Синицина - Микола Миколайович Носов

2 липня

Що більше ми дивимось на бджіл, то більше дивуємось. На вигляд бджоли — це мовби однаково що мухи. Але куди там мухам до бджіл! Що таке мухи? Мухи — це безглузді балабони. Вони тільки дзижчать, лізуть, куди їх не просять, набридають людям та ще заразу розносять. А бджоли — це зовсім інший народ! Вони завжди займаються потрібною роботою, працюють дружно, кожна трудиться не тільки для себе, а для всіх. І чого тільки вони не роблять! Сьогодні приходимо на пасіку, дивимося — що за незрозуміла картина! Кілька бджіл сіло їв льотку і щосили махають крильцями.

Спершу ми подумали, що вони просто прилипли до дошки і не можуть злетіти. Ми зігнали їх, але вони знову посіли коло льотка і махають крильцями. Ми побігли до Ніни Сергіївни і розповіли про це.

Ніна Сергіївна сказала:

— Сьогодні день дуже жаркий, і у вулику стало душно, от бджоли й надумалися провітрити приміщення. Вони махають крильцями і гонять у вулик свіже повітря. Це у них вентиляція така.

Он які бджоли, навіть вентиляцію вигадали!

І ще у мене сьогодні була радість: мої мама й тато прийшли на пасіку і дивились на наших бджіл.

3 липня

Знову жаркий день. Бджоли знову провітрюють вулик. А коло напувалки що діється! Бджоли одна за одною вилітають з вулика і летять до напувалки, а напившись, одразу летять назад у вулик. У повітрі ніби ланцюжок із бджіл. Один ланцюжок тягнеться від вулика до напувалки, другий — від напувалки до вулика.

Ми дивились на них і дивувалися: чому бджоли, напившись води, не летять по мед, а відразу повертаються до вулика?

Ніна Сергіївна сказала, щоб ми позначили фарбою бджіл, які прилітають пити воду. Толя заходився мазати фарбою усіх бджіл, які прилітали до напувалки.

Позначені бджоли летіли у вулик, а з вулика вилітали нові бджоли і летіли до напувалки. Толя мазав їх усіх по черзі. Раптом ми помітили, що з вулика вилізла одна позначена бджола і полетіла до напувалки, за нею друга, третя… Незабаром ми побачили, що до напувалки літають самі тільки позначені бджоли і позначати більше нікого.

— Та це якась водяна бригада! — закричав Толя. — Ці бджоли, напевне, не п'ють, а носять навіщось воду до вулика?

— Це так і є, — сказала Ніна Сергіївна. — В жарку погоду частина бджіл завжди носить до вулика воду для тих бджіл, які зайняті роботою всередині.

— Хіба ті бджоли самі не можуть вилетіти з вулика, щоб напитися? — запитав я.

Ніна Сергіївна пояснила нам, що у бджіл є розподіл праці. Молоді бджоли, які ще не навчились розшукувати квіти, працюють у вулику: будують стільники, стежать за чистотою, провітрюють приміщення, годують дітваків, а старі бджоли літають по мед, носять у вулик воду, коли дуже жарко.

— Шкода, що не можна подивитись, як там у вулику бджоли працюють, — сказав Євгенко.

Ніна Сергіївна сказала, що бувають такі вулики зі скляними стінками, крізь які можна спостерігати, як працюють бджоли.

Ми вирішили, що, коли у нас буде кілька вуликів, то обов'язково зробимо один із скляною стінкою.

4 липня

Сьогодні Ніна Сергіївна сказала:

— Незабаром зацвіте липа. Треба нам приготуватися до головного медозбору.

— А що таке головний медозбір? — зацікавились ми.

— Це така пора, коли зацвітає відразу багато квітів: цвіте на полях конюшина чи гречка, зацвітають акація, чи клен, чи верба. Саме в цей час бджоли роблять найбільші запаси меду. Це і є головний медозбір.

— А у нас нема ні конюшини, ні гречки, — кажемо ми.

— Зате у нас багато липи. У нас буде головний медозбір із липи.

Ніна Сергіївна навчила нас зробити для вулика надставку, яка називається магазином.

Цей магазин — ніби другий поверх вулика. У нього ставлять додаткові рамки, щоб бджолам було куди складати мед. коли почнеться великий медозбір.

Ми зробили для вулика надставку, а Ніна Сергіївна сказала, щоб ми стежили, коли почне цвісти липа.

Тільки-но липа зацвіте, ми поставимо на вулика надставку.

5 липня

Липа ще не зацвіла. Я навмисне заліз на дерево, щоб перевірити, але квіти ще не порозпукувалися. Галя побачила і каже:

— Ти чого по деревах лазиш? Злазь зараз же вниз! Я кажу:

— Я квіти перевіряю.

— Для цього не треба по деревах лазити, і так буде видно.

Але я все-таки перевірив як слід. Що, як проґавимо!

6 липня

Я вже давно помітив, що в льотку вулика постійно сидять дві чи три бджоли. Інші бджоли прилітають і відлітають, а ці сидять і нікуди не йдуть. Я довго думав, що це за бджоли.

А сьогодні до вулика намагався пролізти джміль. Він дзижчав навколо вулика, дзижчав, — напевно, шукав яку-небудь дірку, щоб залізти до вулика і поласувати медом. Дірки він так і не знайшов і посунув прямо в льоток. Тут ці бджоли напали на нього і стали проганяти.

Він кинувся від них тікати, але вони наздогнали його і жалили. І правильно! Навіщо він зазіхнув на їхній мед! Бджоли ж не для нього збирають мед. Хто працює, той і їсть мед, а хто не працює, тому не треба давати меду.

А тоді я подумав: «Може, ці бджоли навмисне сидять в льотках і чатують, щоб до них не пролізли які-небудь розбійники?» Я запитав Ніну Сергіївну. Ніна Сергіївна сказала, що я правильно вгадав.

Все-таки, виявляється, у мене голова на дещо здатна.

Ніна Сергіївна розповіла, що бджоли не шкодують життя, захищаючи свій вулик. Якщо на вулик нападе і такий великий звір, як ведмідь, усі бджоли кидаються на нього і жалять.

Тільки якщо бджола вжалить кого-небудь, вона не може витягти жало, а без жала бджола обов'язково помирає.

От які хоробрі бджоли!

7 липня

Ось яке велике наукове досягнення!

Сьогодні Євгенко Шемякін винайшов, як спостерігати бджолине життя всередині вулика. Він узяв дзеркальце й пустив у льоток сонячного зайчика. Сонячний зайчик освітив середину вулика, і бджіл стало видно. Тільки всім одразу не можна дивитись, бо льоток маленький і можна дивитися лише одній людині. Всі хлопці дивились по черзі, і я ніяк не міг дочекатись. Переді мною став дивитись Віталик Алмазов. Я все