Не загубив, а знайшов - Василь Сухомлинський

Коли синові виповнилось дванадцять років, батько дав йому новий заступ і сказав:

– Йди, синку, в поле, відміряй ділянку в сто кроків уздовж і сто впоперек і скопай.

Пішов син у поле, відміряв ділянку й почав копати. А копати він ще не вмів. Важко було спочатку, доки приловчився копати й до заступа приладився. Наприкінці робота йшла все краще й краще. Та коли син загнав заступ в землю, щоб перекинути останній шматок ґрунту, він зламавсь.

Повернувся син додому, а на душі неспокійно: що скаже батько за поламаний заступ.

– Простіть мене, батьку, – сказав син. – Я зламав заступ.

– А копати ти навчився? Копати тобі в кінці було важче чи легше?

– Навчився, і копати в кінці мені було легше, ніж спочатку.

– Отже, ти не загубив, а знайшов.

– Що ж я знайшов, батьку?

– Бажання трудитися. А це – найдорожча знахідка.