Паморочливий запах джунглів - Юрій Володимирович Покальчук

Потім пішов на роботу, а нещодавно повернувся додому і довідався, що і я тут ночував у консьєржа за спиною, Леонель був наполовину китаєць, наполовину індіанець. Суміш грузина і чемодана.

Довкружна борідка без вусів робила його скорше схожим на класичного єврея, який продає щось на базарі, такого собі шолом-алейхемівського героя.

Коли ми признайомились ближче, він виявився охуєнним пацаном, і я йому розповів анекдот, як єврей з китайцем їхали на Далекий Схід з Москви в одному купе удвох, і єврей, щойно вони сіли в поїзд, спитав китайця, чи він часом не єврей, той відповів – та ні, я китаєць. Наступного дня єврей знову спитав – а ви часом не єврей, той відповів, що він китаєць. Так продовжувалось кожного дня, і врешті китаєць не витримав і сказав – так, так, я – єврей!

– Дуже приємно! – зрадів єврей. – А тоді скажіть, чому ви так схожі на китайця!

Леонель був якраз саме такий – схожий на єврея напівкитаєць-напівіндіанець, журналіст, який закінчив Московський університет, одружився там, привіз жінку сюди, пожила вона тут п'ять років і поїхала на канікули в Москву та більше вже не повернулась.

Я тихенько собі подумав, оце жити в цій далекій від світу дупі після Москви, напевне, цій бабі не хотілось, коню зрозуміло.

А чувак цей посилає їй гроші на сина, якого вже кілька років не бачив, тільки фотки, і живе сам, все ще сподіваючись, що дружина колись повернеться.

І я зрозумів, що марно, і він знає, що фіг там вона повернеться. Але робить вигляд сам перед собою, що вона може повернутися.

У хаті у нього майже нічого не було – два матраци, на яких можна спати, стіл у кухні і два стільці.

Він казав, що часто ночує у мами, а тут просто у нього траходром і коли хоче відпочити від усіх або щось термінове писати, аби ніхто не гвандів над головою.

Жерти в нього не було ніколи нічого, бабок теж багато не було, так що ми пішли удвох в якусь дешеву харчевню, він знав, що і де можна похавати недорого, і так я почав жити в Лімі як звичайний перуанець, бо в мене теж бабок було не дуже багато.

Але в Перу була інфляція, і наступали вибори президента, і один з кандидатів був Маріо Варгас Льоса, який поза Кортасаром, котрого я просто обожнював і котрий найбільше мені подобався з латиноамериканських письменників.

Дуже багато в нас із ним збігалося, але я тоді ще був багато молодший і не міг себе порівнювати з ним.

А от зараз – безперечно так, це стає зрозумілим. У Льоси багато сексуальної тематики взагалі, а поза тим багато героїв його творів – підлітки, і починають своє сексуальне життя, і так далі.

Його перший роман «Місто і пси», написаний на основі життя кадетів підліткового військового училища, в якому вчився сам Льоса, зробив йому світову славу. Він був наймолодший серед латиноамериканської письменницької тусовки, дуже дружив з Маркесом, але при цьому трахнув його жінку, а Маркес набив йому морду, так що Льоса ходив з фінгалом. Тусовка латиноамериканських митців сформувалась на основі так званого «магічного реалізму», і, власне, у великій мірі навколо Гарсіа Маркеса, а Льоса – молодий талант втрапив у коло багато старших і вже відомих митців, і так далі, і далі.

Я переклав українською його роман «Зелений дім» про індіанок-проституток, педиків, вплив цивілізації на індіанців і життя в сельві. Роман просто офігенний.

А Льоса замолоду ще написав про те, як пес відкусив пацанові хуя, і як той пацан виростав, і потім жив без хуя, поки не загинув – це повість «Щенята».

Собаки у Льоси в багатьох творах, як і в мене, бо я люблю псів.

А тоді в Лімі він мені розповідав про свій новий роман «Похвальне слово мачусі», в якому маленький хлопчик, років дванадцяти-тринадцяти, не більше – автор зумисно уникає називати його вік, – щоденно, поки тато у ванній, трахає свою мачуху, а потім через півгодини її трахає його тато, і так вони живуть деякий час, а потім пацан тупо здає мачуху і її виганяють зі скандалом з дому. А малий починає чіплятися до служниці і залицяється до неї тими ж словами, як колись до мачухи… І служниця дивиться на нього, як на малого диявола, з жахом.

Льоса показує жорстокість і підступність підлітка, на вигляд янголика, який не міг пробачити цій бабі, що вона замінила в їхньому домі його померлу маму, то він добився, щоб її виїбати, а потім одного разу спитав тата, а що таке оргазм, і наївно, ніби нічого й не було, розповів, що вони з мачухою роблять, типу він не знає, що таке їбатися, і що хоч кожного вечора швиденько і цілком завзято трахає мачуху, то не тямить, що це щось неправильне. Але ж виходило, що малий так розігріває її, що потім, коли тато береться до справи, то радісно думає, яка гаряча і пристрасна у нього нова дружина. А це тому, що її щойно відідрав його маленький синочок.

Цей невеличкий роман просто супер як зроблений і діє на читача так, що одірватись не можеш, поки не дочитаєш. І ніколи не можеш здогадатися, як розвиватимуться події.

Я думаю, що саме Льоса, а точніше деякі його твори дуже сильно вплинули на мене і на напрямок, в якому розвивалась моя проза.

Проста, точна, часом трохи грубувата сексуальність у Льоси