Необхідне зло - Абір Мукерджі

— Вам чудово відомо, що доказів я не маю, Ваша Високосте. Просто відчуваю правду.

На губах її заграла легенька посмішка.

— Може, господь Джаґґернаут у своїй мудрості вирішив, що ні Адгір, ні Пуніт не годяться на роль правителя Самбалпура?

— Можливо,— погодивсь я,— але я підозрюю, що тут попрацювали інші сили. Тієї ночі, коли почалася злива, я дещо зрозумів. Саме ви були справжньою правителькою Самбалпура. Ваш покійний чоловік був магараджею, але його більше цікавили розваги. Гадаю, він був тільки радий довірити правління королівством вам.

Вона легенько поплескала мене по руці, і ми пішли далі. Ще одне коло по двору. Над нами височів храм. У яскравому сонячному світлі його мармурові рельєфи виблискували, до дощу я цього не помічав. Варто було мені роздивитися їх краще. Відповідь завжди була поруч, вирізьблена на стінах храму в усіх подробицях. Спаровування богів і смертних. Переплетені між собою тіла богів і жінок.

— Коли ваш чоловік захворів, ви зрозуміли, що ваші дні як фактичного правителя добігають кінця. Спадкоємцем трону мав стати Адгір, але він був собі на умі, маючи власні думки щодо керування королівством. Ви йому не мати. Якби були, то могли б якось вплинути на нього, але він ніколи не прислухався до ваших порад. Ба гірше, він міг легко підпасти під вплив своєї білої коханки, міс Пемберлі.

Магарані немов зіщулилася при згадуванні імені англійки.

— Тож ви влаштували його вбивство. Тривалий час я не міг збагнути, чому вбивця позбавив себе життя, чому не дозволив себе заарештувати й допитати. Таку відданість демонструють лише політичні та релігійні фанатики. Той чоловік явно був людиною побожною — на чолі в нього був знак шрічаранам, і вбивство він здійснив у перший день святкувань на честь Джаґґернаута. Та я не міг зрозуміти чому. Адгір ніколи не порушував релігійних традицій. Навіщо його вбивати? Зрозумів я лише тієї ночі, коли почався дощ. Убивця був відданим не лише Джаґґернауту, а й своєму священику. Вам. Ви дочка короля Пурі, короля-підмітальника, хранителя найсвятішого храму Джаґґернаута. Саме ваше ім’я — Шубхадра — ім’я сестри Джаґґернаута! Не будемо забувати і про бідолашного Пуніта, який помер на сходинках цього храму — храму, який збудували ви. Якби все це дійсно було волею Джаґґернаута, то ви — та посудина, яка охоче ту волю втілила у життя. Гадаю, ви переконали юну магарані Девіку приєднатися до вашого плану. Вона ще зовсім дитина, власної думки не має. Ви сказали, що з її допомогою посадите на трон її сина. Усе, що ви за це хотіли,— бути регентшою, доки хлопчик не досягне повноліття.

Магарані прибрала пасмо сивого волосся, яке вітер завівав на її обличчя.

— Цікава історія, капітане. Дозвольте запитати ось що: чи ви самі дійсно вважаєте, що Адгір був би чудовим правителем?

— Не можу сказати. Я познайомився з ним у день його вбивства.

— Тоді дозвольте трохи розповісти вам про принца Адгіра,— продовжила жінка.— Він по-своєму був таким же пихатим і дурним, як і його брат. Відмовлявся вступати до Палати принців із принципу — дуже самовпевнено з його боку. Самбалпуру потрібен голос і друзі у вищих колах, щоб вижити. Він грався із соціалізмом, вступав у дискусії з Конгресом і тими сміховинними бенгальськими радикалами. Через Адгіра ми б опинилися за межею, він би знищив довіру до нас британців і заодно наш вплив на сусідів.

— Поруч із ним були б радники,— заперечив я.— Полковник Арора, скажімо.

Цікаво, що сталося з полковником. Він зник невдовзі після смерті Пуніта. Подейкують, що його заарештували. Може, і його череп уже розтрощили?

— Радники? — сердито сказала вона.— Єдиною людиною, до якої він прислухався, була його англійська коханка. Вона крутила ним, як їй кортіло. Якби він став магараджею, навіть не сумніваюся, що вона б переконала його побратися з нею. І що тоді? Що про це сказав би наш народ? Самбалпур — консервативна земля. Зв’язок між правлячою родиною і нашими підданими ґрунтується не лише на лояльності. У його основі — віра і відданість, їхня і наша. Люди б ніколи не прийняли білу магарані. Господь забороняє їм мати дітей. Запевняю вас, капітане, у їхніх руках королівство було б у небезпеці.

— А у ваших руках воно в безпеці?

Вона зупинилась і поглянула на мене, як мати на вперту дитину.

— Гадаєте, жінка не може повести за собою націю? Повірите, якщо я скажу, що все навпаки? Двісті років ваші люди керують Індією, а наші корумповані правителі перетворились на їхніх лакеїв. У такому світі саме ми, жінки, вільні від згубного впливу ваших послів і ваших радників, ми охороняємо нашу культуру і спадок. Протягом п’ятдесяти років я присвячувала своє життя Самбалпуру і його народу. Я піклувалася про людей, навчала їх, захищала. І тепер я від них не відмовлюся. Хоча, боюсь, цього вам не збагнути.

Я похитав головою. За її словами, смерть Адгіра й Пуніта була потрібна для того, щоб королівство вижило, і її дії були майже шляхетними.

— Яке ж добро самбалпурському народу від того, що ви повернули Даве на посаду дивана? Людину, яка вкрала мільйони рупій у королівства й убила англійця, щоб замести сліди?

— Даве нічого не крав,— сказала вона, ніби це був доведений факт.

— Я бачив два звіти,— наполягав я.— Оригінал Ґолдінґа і підробку Даве, у якій вартість алмазних копалень була значно перебільшеною. Ґолдінґ викрив шахрайство Даве. І заплатив за це своїм життям.

Магарані помовчала.

— Чи вам відомо, що Самбалпур — єдине королівство в Одіші, де добувають алмази? Це одне із благословень господа Джаґґернаута нашій землі, ми вже кілька століть багатіємо на них. Кілька років ми старанно приховували таємницю — поклади алмазів у наших копальнях виснажуються. І відомо нам це, бо так сказав містер Ґолдінґ. Щороку він наймав геологів, щоб ті оцінили те, що лишилося. Як ви розумієте, своєю впливовістю Самбалпур завдячує переважно економіці, яка базується на продажу алмазів. Без них ми ніщо. На щастя, нам на допомогу прийшли британці. Сто п’ятдесят років ви намагаєтеся прибрати до рук наші копальні, сер Ернест Фіцморіс лише останній у довгій черзі бажаючих. Налаштований він був дуже рішуче. Але копальні не зацікавили б Фіцморіса, якби він знав їхню справжню ціну. Тож Даве запропонував трохи прикрасити факти. Але ні Адгір, ні містер Ґолдінґ на це