Я знайду тебе - Макс Дикий
— Так, — вона вся тремтить. — Написав, що ми йому допомогли вбити Лізу… щось таке…
— Ну тихо-тихо, — я гладжу її по спині. — Це неправда, ти сама знаєш. Він вбивця, а ми, навпаки, намагались їй допомогти.
— Але ми не відповіли на її дзвінок… Сказали, що вона може звертатися в будь-який час, мабуть їй було дуже страшно, ми були її останньою надією… І не відповіли…
— Ти ж розумієш, що якщо в той момент поруч із нею був маніяк, то ми б ніяк не встигли її врятувати?...
— Тоді ти думаєш, вона була приречена з самого початку? Якщо він комусь пише, то ця людина вже точно помре?
— Я захищу тебе навіть ціною свого життя, Аліно, обіцяю, з тобою все буде добре, — кажу, вловивши її настрій.
— Мені страшно, — говорить вона. — Він якимось чином у курсі всього, написав, що мене не було на місці злочину, як він міг це знати?
— Є два варіанти, — замислено кажу я. — Перший — він був там тоді, коли я приїхав. Другий і більш вірогідний — він пілінгує тебе, твій мобільний.
— А що тепер мені робити? Справді позбутися мобільного?
— Так, купимо тобі інший, і карту теж, і соцмережі просто вийдеш і на нових пристроях не заходитимеш, — відповідаю я. — Ну і взагалі я тепер тебе просто так саму нікуди не випущу… Тільки зі мною.
***
Ну що ж, здається, напруга зростає. Якщо вам подобається книга, поставте їй будь ласка зірочку і підпишіться на мене =) Також буду радий коментам
