Безтілесна людина - Джон Діксон Карр
— Отже, три суттєвих моменти. Перший. Брата Анрі не існує. Є лише два брати. Другий. Обидва ці брати казали правду. Третій. Питання часу повернуло справу на хибний шлях. Багато чого в пій по так через відомі нам короткі проміжки часу. Це те, що виставляв нашого вбивцю як безтілесну людину. Все легко зрозуміти, якщо повернутися думкою назад.
Згадайте вчорашній ранок. Постріл. Три свідки, яким можна вірити, одностайні в тому, що цей постріл пролунав рівно о десятій двадцять п'ять. Мене зацікавило, чому вони до секунди сходяться саме на цьому часі. Коли на вулиці трапляється нещасливий випадок, навіть найспокійніші свідки не дивляться на годинники, а якщо й дивляться, то час не збігається у всіх з такою неймовірною точністю. Але в нашому випадку свідки казали правду.
Отже, існувала якась причина, й таку точність їм було нав'язано. Якраз навпроти того місця, де упав убитий, вікно крамниці ювеліра. На той час воно було там найяскравіше освітлене, а тому й найпомітніше. Цілком природно, воно привернуло увагу свідків. З вікна на них дивився величезний годинник, такої незвичайної конструкції, що неодмінно впадав у вічі. Констебль не міг не запам'ятати час. Решта свідків, звісно, запам'ятали його теж. Звідси й одностайність.
Але одна річ, на той час не дуже важлива, трохи мене бентежила. Після того як було убито Грімо, Хедлі викликав своїх людей і негайно послав одного з них знайти Флея — адже на нього падала підозра.
Але що відбулося за цей короткий проміжок часу? Ціла низка неправдоподібних речей. Флея доставлено до лікаревого будинку, і він там помирав. Спроба встановити його особу наслідків не дала.
— Згадайте! Вчора ми снідали в мене, коли прийшов Петтіс. Ми з ним розмовляли… до котрої години?
— Рівно до десятої, — порушив мовчанку Хедлі клацнув пальцями. — Атож, я добре пам'ятаю, бо, колі він підвівся, щоб піти, Біг Бен саме пробив десяту.
— Абсолютно правильно. Він пішов, ми відразу вдяглася й поїхали просто на Каліостро-стріт. Тепер візьміть будь-який прийнятий відрізок часу, що, на вашу думку, потрібний, щоб ми надягли пальта, капелюхи й проїхали коротку відстань безлюдною в неділю вулицею. На дорогу в кас пішло всього десять хвилин. Гадаю, можна сказати, що на все нам знадобилося загалом не більш як двадцять хвилин. Але на Каліостро-стріт ви показали мені ювелірну крамницю саме в ту мить, коли той казковий годинник бив одинадцяту.
Якраз тоді — пригадуєте? — Сомерс і О'Рорк повели нас до квартири Бернабі. Після досить довгого огляду квартири ми мали розмову з О'Рорком. Під час цієї розмови я звернув увагу на те, що в мертвій тиші дня, коли з вулиці долітав тільки шум вітру, з'явився новий звук. Я почув церковні дзвони.
Коли починають дзвонити церковні дзвони? Звичайно, не після одинадцятої, коли вже йде служба, а до одинадцятої, до початку служби. Але, якщо повірити цьому німецькому годиннику, було вже далеко за одинадцяту. Саме тоді мій темний розум і прокинувся. Я згадав про Біг Бен і про час нашої поїздки на Каліостро-стріт. Я зіставив церковні дзвони, Біг Бен та час, що його показував декоративний іноземний годинник. Церква й держава, так би мовити, не могли обидві помилитися. Іншими словами, годинник у ювелірному вікні поспішав більш як на сорок хвилин! Отже, постріл на Каліостро-стріт не міг пролунати о десятій двадцять п'ять. Насправді він міг пролунати незадовго до дев'ятої сорок п'ять — десь скажімо, о дев'ятій сорок.
Раніше чи пізніше хтось би на це увагу звернув. Випливло б це й на суді присяжних. Не знаю, чи ви одразу б усе зрозуміли — сподіваюся, що так, — чи це ще більше збило б вас із пантелику. Але незаперечно те, що подія на Каліостро-стріт сталася за кілька хвилин до того, як відвідувач із фальшивим обличчям подзвонив о дев'ятій сорок п'ять у цей будинок.
— Гаразд. Але дозвольте мені привести все до ладу. Якщо Грімо, як ви кажете, застрелив Флея на Каліостро-стріт незадовго до дев'ятої сорок п'ять…
— Ви все зрозумієте, коли простежите за моєю думкою від самого початку. На тому тижні, в середу ввечері, коли в таверні «Уорвік» Флей уперше з'явився з минулого, просто-таки з могили, і почав погрожувати Грімо, той вирішив його вбити. Бачте, Грімо був єдиний, хто мав підставу вбити Флея. Ви знаєте, Хедлі, він таки її мав. Грімо — здоровий, заможний, шанований. Минуле поховане. І раптом відчиняються двері і входить худий незнайомець із неприємною посмішкою, який виявляється його братом! Грімо, втікаючи з в'язниці, вбив одного із своїх братів, коли їх ховали живими в могилах, і лише випадково не вбив другого. Якби той злочин було розкрито, Грімо вже повісили б. І ось П'єр Флей знайшов його.
Тепер пригадайте, що він сказав, з'явившись раптом перед Грімо в таверні «Уорвік». Поміркуйте над тим, що Флей робив чи говорив, і побачите: він був не такий дурнуватий, за якого любив себе видавати. Чому він, маючи на увазі тільки особисту помсту, вирішив зустрітися з Грімо в колі його друзів і погрожувати, патякаючи на мертвого брата? Чому він сказав: «… у мене є брат, який може зробити значно більше, ніж я, і для вас він небезпечний»? Тому, що мертвий брат міг спровадити Грімо на шибеницю. Чому Флей сказав: «Мені ваше життя не потрібне, воно потрібне йому?» Чому він запитав: «Хочете, щоб це був я, чи прислати свого брата?». І потім, чому після всього він вручив Грімо візитну картку з адресою? Те, що Флей дав картку, в поєднанні з його словами і вчинками дуже важливе. Він мав намір при свідках викликати в Грімо страх і, висловлюючись натяками, хотів сказати: «Ти, мій брат, ситий і багатий завдяки пограбуванню, яке ми вчинили замолоду. Я бідний і ненавиджу свою роботу. Ти прийдеш до мене за цією адресою, й ми дійдемо згоди, чи навести на тебе поліцію?»
— Шантаж, — тихо мовив Хедлі.
— Так. Флей був дивак, але зовсім не дурень. Тепер пригадайте, як він висловив свою останню погрозу: «Спілкування з братом мені теж загрожує небезпекою, але я ладен піти на цей ризик». І тоді, й згодом він ніби хотів сказати Грімо: «Ти. мій брат, міг би вбити мене, як убив того, але я піду на ризик. Отже, чи розраховувати на твою прихильність, чи нехай мертвий брат повісить тебе?»
Пригадайте його поведінку згодом того вечора, коли його було вбито. Пригадайте, з
