Tattoo. Читання по очах - В'ячеслав Васильченко
…Про популярність серед сучасних людей нанесення на тіло найрізноманітніших малюнків свідчить той факт, що останніми роками тату-салони почали з’являтися як гриби після дощу практично в усіх країнах. А в розвинених – їх відкрито в кожному місті, майже на кожній вулиці. Багато салонів можуть похвалитися, що серед їхнього персоналу – вправні й талановиті майстри, здатні надавати справді висококваліфіковані й безпечні послуги. Останньому нині надають великого значення. Однак татуювання в студії такого рівня має доволі високу ціну. Коли ж робити тату в салоні, про репутацію якого нічого не відомо, є ризик завдати здоров’ю серйозної шкоди чи навіть і поставити на кін життя. Статистика свідчить: особи, що “обпеклися” через неякісне обслуговування, потім більше ніколи не наважуються зробити процедуру татуювання ще раз…
…Якщо людина вирішила “набити” тату, вона має проконсультуватися в майстра. Той довідується в потенційного клієнта про стан його здоров’я та перевіряє шкіру. Далі він пропонує вибрати кілька малюнків і, вислухавши побажання, часто сам допомагає клієнтові в цьому. У салоні з висококваліфікованим персоналом за описом клієнта татуювальник має підготувати ескіз індивідуального замовлення. Якщо все відбувається не так, краще з таким салоном попрощатися…
…Після того як малюнок вибрано й узгоджено, татуювальник переводить його на кальку, і, вже коли майбутнє тату схвалене клієнтом, його переносять на тіло, використовуючи спеціальну копірку. Місце, куди наноситиметься зображення, обов’язково оброблюють антисептиком. Якщо ж цього не зроблено, слід або попросити майстра зробити дезінфекцію, або відмовитися від татуювання…
…Нанесення тату – процедура доволі неприємна. Тому часто вдаються до місцевої анестезії. У процесі виготовлення малюнка голка проколює шкіру, розтягує її та заливає фарбу. Відбувається травмування шкіри. Високоякісні тату гладенькі, не мають жодних дефектів, позбавлені синюватого кольору. У клієнта салону тату не повинно бути медичних протипоказань, захворювань шкіри та нервової системи, високої температури, протипоказано татуювання алергікам, неповнолітнім, тим, хто перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння…
…Після нанесення татуювання шкіру треба ще раз обробити антисептиком. Далі свіжу “рану” вкривають спеціальною пов’язкою, обробленою загоювальною маззю. А майстер має проінструктувати клієнта про догляд за тату під час загоювання шкіри…
…За “свіжим” малюнком слід доглядати відповідним чином. Особливо це стосується періоду загоювання. Цей час небезпечний тим, що є шанс підхопити інфекцію. Часто-густо це відбувається саме через те, що в рану потрапляє бруд. “Свіже” татуювання варто змащувати лікувальними мазями, оберігати від води та сонця. Взагалі, тут потрібна специфічна “техніка безпеки”, адже недотримання правил, швидше за все, призведе до небажаних наслідків. Так, можна легко “підчепити” ті хвороби, що передаються через кров…
…Першу електричну татуювальну машинку запатентували наприкінці XIX століття в США…
…Головний інструмент татуювальника – це голка. Використання дуже гострої голки дає змогу нанести якісний малюнок. Також завдяки їй значно меншим є відчуття болю, хоч він все одно залишається. Тупа голка завдає нестерпних страждань, а краї малюнка, нанесеного нею, рано чи пізно втратять чіткість, сам же він стане невиразним та негарним…
…Найпопулярніші голки – з нержавіючого сплаву, куди входять нікель, платина і легована сталь. Татуювальна голка з одного боку заточується під “кулю”. Це робиться для уникнення непотрібного пошкодження шкіри та глибокого введення фарби. Під час використання звичайно заточеної голки шкіра дуже кровоточить, а ризик інфекції значно збільшується. Сам же малюнок, коли загоїться, може зазнати деформації…
…Останнім часом у тату-салонах почали використовувати новий тип голки. Це кілька спаяних у шаховому порядку й розташованих у два ряди голок. Нанесення тату таким пристроєм завдає менше хворобливих відчуттів, однак не ліквідує ризику занесення інфекції…
…Абсолютно безпечні стерильні голки, призначені для одноразового використання. Проте безпека гарантується лише в тому разі, коли розірвали пакет і дістали “інструмент” безпосередньо перед очима клієнта. Голки багаторазового використання мусять добре дезінфікуватися після кожного сеансу. Стерилізація здійснюється в крафт-пакеті при температурі сто тридцять градусів за Цельсієм протягом двох годин…
…Голка вводить під шкіру певну кількість барвника, який поглинається спеціальними клітинами – макрофагами. Пігмент далі підшкірного шару не йде, перебуваючи всередині клітин упродовж усього життя людини…
…Практично в будь-якому тату-салоні виконують також реставрацію старих татуювань. Пігмент наносять за тим самим принципом, що й роблять нове тату. На стару фарбу по тому ж контуру наносять нову. Якщо клієнт має бажання, у малюнок можуть внести певні корективи (скажімо, додати іншого кольору чи змінити розташування ліній)…
…Коли ж тату людині набридає, його можна безслідно вивести лазером. Якщо ж травмовано шкіру, залишається шрам. Цікаво, що старі натільні малюнки (ще радянських часів) виводити значно легше й простіше. Набридлий малюнок можна також “забити”. У такому разі на нього наносять новий. Однак зробити це здатен тільки справжній “ас”, бо в результаті часто з’являється розмита, нечітка пляма…»
«Точно релігія, – подумав, відірвавшись від читання. – Особливий світ. Серйозна індустрія. І терра інкоґніта для всіляких там професорів-тіпа-журналістів. Що ж, доведеться туди ступити…»
І він подався далі новими сторінками інтернетного всесвіту…
Розділ 3. «Englishmen in New York»
У насурмонений Донецьк прибув під обід разом з дощем. Дощ, можливо, й планував його випередити, але щось там на небі розладналося. Причому серйозно. І роздратовані краплі нещадно гамселили по всьому, що не встигло заховатися, з особливою «нелюдською» затятістю. Ніби ця осінь їх і самих дратувала. Бо зіпсувала плани. Або наступила на болючого мозоля.
Завбачливо прихопив парасолю. Сякий-такий захист. Осінь же. До дощів завжди недалеко.
Ступивши на перон, одразу натиснув на кнопку, й рятівне шатро «заступило на бойове чергування». Зробив кілька кроків, відходячи від вагона, щоб не заважати людському потоку. Зупинився. Ближче підсунув синю дорожню сумку «Enrico Benetti». «Пригорнув» невелику чорну «ARMANI». Нехай теж не мокнуть. Одна ж команда…
Із тих, хто йшов, парасольки були в небагатьох. І Лисиця похвалив себе за передбачливість. Хоча він такий завжди. Десять разів подумає, щоб потім обрати найкраще.
Його мусив зустрічати Ігор Марченко – донецький кор із «Презумпції». Домовилися по телефону, що він чекатиме біля вагона. Лисиця назвав номер. Але нікого, схожого на чоловіка з Бондаренкового фото, не побачив. Не «ґут». Але – нічого. Людський фактор. Історія стара як світ. Телефонувати донкору не поспішав. Зачекає трохи. Не з’явиться й тоді – набере.
Ось пройшли останні «прибульці» з «Інтерситі». Богдан сумно подивився їм услід. Вирішив: порахує до ста вісімдесяти, а потім дзенькне Марченку.
Тим часом дощ виливав останнє, бо удари в «шатро» ставали рідшими й слабкішими. Це піднімало настрій. Зовсім скоро можна буде не ховатися. І бути з небом «на ти».
Коли професор дорахував до дев’яноста, Ігор подзвонив сам і, вибачившись, поцікавився, де Лисиця. Той детально розповів. Видав «максимально точні довготу й широту». Минуло трохи часу – і донкор уже швидко крокував до самотньої постаті професора.
– Ще раз вибачте, – протягнув руку. – Кляті затори. Без них наче життя вже не життя. Ніби й виїхав рано, та все одно…
– Пусте, – підморгнув Лисиця. – Це вже правило, а не виняток. Тільки давай одразу на «ти».
Ігор – міцний і спортивний – зовсім на трохи молодший за Богдана. Ще знайомлячись із ним «фотографічним», Лисиця відзначив, що той нагадував Бондаренка. Русявий. Круглолиций. З добрими розумними очима. Тільки футболка не динамівська. А – зрозуміло – «шахтарська». Подумав, що закентуються швидко. Інтуїція давно вже стала рентгеном. Або спадковою провидицею. І працювала безвідмовно.
Срібляста
