Точка обману - Ден Браун
– І яким же виявився цей льодовик?
– Абсолютно бездоганним, – відповіла Нора. – Цілісний моноліт. Ані розломів, ані льодових завихрень. Такі метеорити ми називаємо статичними об’єктами. І лежить він тут неторканим та неушкодженим від того самого моменту, як приземлився, – з 1716 року.
Рейчел була в захваті.
– Ви дізналися точний рік падіння?
Здавалося, Нору здивувало це запитання.
– Чорт забирай, так! Для того мене сюди і покликали. Я ж умію «читати» лід. – І вона показала на акуратний штабель трубок льоду. Кожен із цих прозорих стовпів був помічений оранжевою биркою. – Ось ці льодові палиці є цінними геологічними зразками. – Вона підвела Рейчел до «труб». – Якщо придивитися уважно, можна побачити окремі шари льоду.
Нахилившись, гостя дійсно змогла розгледіти, що стовпи складаються з фрагментів, які різняться і прозорістю, і відтінком. Навіть товщина шарів була дуже різною – від кількох міліметрів до п’яти сантиметрів.
– Узимку на шельфовий лід падає сніг, – пояснила Нора, – а навесні відбувається часткове танення. Тому кожен сезон додає новий компресійний шар. Ми починаємо зверху, з останньої зими, і робимо зворотній відлік.
– Наче кільця на деревах?
– Не все так просто, міс Секстон. Не забувайте, що нам доводиться вимірювати сотні футів нашарувань. Необхідно звірятися з кліматичними маркерами, щоб не наробити помилок. А такими маркерами є звіти про кількість опадів, відомості про забруднення повітря і тому подібна інформація.
До них підійшов Толланд з колегами. Майкл усміхнувся Рейчел.
– Вона знає багато цікавого про лід, еге ж?
Дивно, але Рейчел зраділа, побачивши його.
– Так, вона надзвичайно цікава жінка.
– До речі, – кивнув Толланд, – доктор Менгор має рацію стосовно 1716 року. НАСА вирахувала такий самий рік удару метеорита об землю ще задовго до того, як ми тут з’явилися. А доктор Менгор свердлила свої отвори, вивчала зразки і дійшла того ж висновку, підтвердивши результати космічної агенції.
Рейчел була неймовірно вражена.
– І до речі, – зауважила Нора, – саме 1716 року спостерігачі бачили яскраву кулю в небі над північчю Канади. Цей випадок увійшов до історії під назвою «Юнгерсольське падіння», на честь людини, яка багато займалася його дослідженням.
– Отже, – додав Коркі, – відповідність між зафіксованою істориками датою і датою, встановленою експериментальним шляхом, свідчить про те, що наш камінь – шматок того самого метеорита, падіння якого було зареєстровано 1716 року.
– Докторе Менгор! – покликав один з робітників. – Уже видно гаки.
– Екскурсію закінчено, хлопці, – заявила Нора. – Настає момент істини. – Вона схопила складаний стілець, видерлася на нього і щосили закричала: – Всім сюди! За п’ять хвилин витягуємо!
Усі науковці, що перебували в куполі, наче піддослідні собаки Павлова, що реагують на дзвінок до обіду, кинули свої справи і поквапилися до зони витягання.
Нора Менгор стала руки в боки і обвела поглядом свої володіння.
– Ну що ж, підіймаймо «Титанік»!
– Швидше відійдіть! – заволала Нора, пробиваючись крізь дедалі більший натовп.
Робітники розосередилися. Нора командувала процесом і явно грала на публіку, перевіряючи натяг тросів та правильність їх кріплення.
– Віра! – крикнув один із працівників НАСА.
Чоловіки натягнули лебідки – і троси вилізли з отворів іще на шість дюймів.
Троси рухалися догори, і Рейчел відчула, як натовп мимоволі потроху сунеться вперед, передчуваючи велику подію. Коркі й Толланд стояли поруч і скидалися на малят, що прийшли подивитися на різдвяну ялинку. З протилежного боку отвору з’явилася масивна фігура керівника НАСА Лоуренса Екстрома; він зайняв зручне місце і почав спостерігати за витягуванням метеорита.
– Гаки! – заволав один із працівників НАСА. – Бачу гаки!
Сталеві сріблясті троси, що піднімалися крізь свердловини, поступилися місцем жовтим ланцюгам.
– Ще шість футів! Не розгойдуйте! Тримайте рівно!
Біля вежі з риштуванням запала напружена тиша, неначе глядачі, як на спіритичному сеансі, очікували появи якогось божественного привида, – усі нетерпляче чекали, коли з’явиться метеорит.
І Рейчел побачила його.
Крізь шар льоду, що дедалі тоншав, почали проступати невиразні обриси метеорита. Він був довгастим і темним.
– Тримайте міцніше! – заволав якийсь інженер.
Чоловіки налягли на лебідки, і риштування заскрипіло.
– Залишилося п’ять футів! Зберігайте рівномірність натягу!
Рейчел побачила, як лід над метеоритом береться пухирцями, немов черево тварини, яка ось-ось має народити. На вершечку цього пагорбка, у тому місці, де входив промінь лазера, отвір почав танути і швидко розширюватися.
– Шийка матки розширилася! – крикнув якийсь дотепник. – Дев’ятсот сантиметрів!
Тишу порушив напружений сміх.
– Годі, вимикайте лазер!
Хтось клацнув вимикачем – і промінь зник.
І сталося давно очікуване.
Неначе якесь древнє божество, що з’являється у вогні та клубах диму, велетенський камінь вийшов на поверхню в клубах пари. Крізь неї проглядав об’ємистий предмет, що виринув із льоду. Робітники, які працювали з лебідками, напружилися ще сильніше – і нарешті увесь камінь звільнився від залишків криги і загойдався на тросах над глибочезною шахтою. З гарячого метеорита стікала вода.
Рейчел заворожено заціпеніла.
Перед нею на тросах погойдувався мокрий метеорит, і його шершава поверхня виблискувала у світлі флуоресцентних ламп; вона була обвуглена та зморщена, від чого метеорит нагадував скам’янілий гігантський чорнослив. З одного боку камінь був рівний та гладенький; вочевидь, ця його частина відшліфувалася тертям об повітря, коли він входив у щільні шари атмосфери.
Дивлячись на обвуглену кору плавлення, Рейчел уявила, як метеорит снопом полум’я несеться до Землі, неначе стрімка ракета. Неймовірно, але це сталося аж триста років тому. А тепер ця спіймана космічна тварина висіла на тросах, а з її тіла скрапувала вода.
Полювання скінчилося.
І тільки цієї миті Рейчел збагнула всю драматичність та значущість події, свідком якої вона стала. Предмет, який висів перед нею, був представником іншого світу, віддаленого від Землі на багато мільйонів миль. А всередині цього предмета містилися свідчення – та які там свідчення – докази! – того, що людина у Всесвіті не самотня.
Здавалося, всіх умить захопила ейфорія, і натовп вибухнув
