Убивчий білий - Джоан Роулінг
— Назви мені приблизну суму.
— Ну, його «Джимкрак» пішов за...
— ...двадцять два мільйони,— озвалася Робін, якій раптом стало млосно.— Так. Ти казала у нас на входинах.
Сара не відповіла. Мабуть, згадка про вечірку, на якій вона принесла лілеї в дім дружини свого коханця, її налякала.
— Тож якщо «Жалоба кобили» — це справжній Стаббс...
— То з аукціону він піде дорожче, ніж «Джимкрак». Це унікальний об’єкт. Стаббс був анатомом — ученим так само, як і художником. Якщо це зображення першого лошати з синдромом смертності білих, то, можливо, воно перше в історії. Там може бути рекордна ціна.
Мобільний у Робін у руці знову завібрував. Ще одне повідомлення.
— Дякую, Capo, ти дуже допомогла. Можна це буде конфіденційно?
— Так, звісно,— відповіла Сара. А тоді похапцем заговорила: — Робін, послухай...
— Ні,— відповіла Робін, стараючись зберігати спокій.— Я працюю над справою.
— ...все скінчено, скінчено, Метт просто розбитий...
— Бувай, Capo.
Робін повісила слухавку і прочитала щойно отримане повідомлення.
Зустріньмося після роботи, або я зроблю заяву у пресі.
Робін дуже кортіло повернутися до штабу і повідомити всім сенсаційну новину, але вона не зрушила з місця. Погроза на мить паралізувала її. Вона наклацала відповідь:
Заяву про що?
За кілька секунд прийшла відповідь, пересипана сердитими одруківками:
Сьогодні вранці в офіс двонили з «мейлу», лишила повідомлення як я почуваюся, що моя пружина тахається з Комом Страйком. Удень дзвонили з «сану». Ти мабуть у курсі що він веде подвійну гру, але може тобі воно нормально. Преса не буде дзвонити мені на роботу. Зустрінмося або я зроблю заяву щоб відстали.
Робін перечитувала повідомлення, коли прийшло ще одне — зі вкладенням.
Якщо раптом не бачила.
Робін збільшила вкладення: скріншот сторінки з «Івнінг стандарду».
Химерна історія Шарлотти Кемпбелл і Корморана Страйка
Ім’я Шарлотти Кемпбелл є окрасою світської хроніки, відколи вона втекла з приватної школи. Її життя осяяне загальною увагою. Більшість людей знайшла б потайніше місце для консультації з приватним детективом, але вагітна міз Кемпбелл — нині місіс Яго Росс — обрала столик біля вікна в одному з найбільш людних ресторанів Вест-Енду.
Чи йшлося під час цього напруженого тет-а-тету про послуги приватного детектива — чи про речі ще більш приватні? Адже яскравий містер Страйк, байстрюк рок-зірки Джонні Рокбі, герой війни і сучасний Шерлок Голмс, є також колишнім коханцем Кемпбелл.
Справа чи розвага? Чоловік-бізнесмен пані Шарлотти, понад сумнів, захоче розв’язати цю дилему, щойно повернеться з Нью-Йорка.
Всередині в Робін змагалася сила-силенна розмаїтих почуттів, головними серед яких були паніка, гнів і шок від думки, що Метью ладен поговорити з пресою тільки для того, щоб мстиво випустити в світ припущення, ніби Робін спить зі Страйком.
Вона спробувала набрати номер, але одразу перемкнуло на автовідповідач. За дві секунди прийшло нове повідомлення.
Я з клієнтом не хочу про це говорити при ньому зустріньмося
Тепер уже розсердившись, Робін відповіла:
Але Нью-Скотланд-Ярді. Знайди десь тихий куточок.
Вона уявила, як Метью ввічливо усміхається клієнтові та спокійно каже: «Даруйте, це з офісу»,— а сам наклацує свої сердиті відповіді.
Нам треба все з’ясувати, а ти поводишся, мов ображена дитина, не хочеш зустрітися. Або поговори зі мною, або о восьмій я дзвоню у пресу. До речі, я помітив, що ти не відкидаєш того, що спиш з ним
Страшенно сердита, але загнана у глухий кут, Робін відповіла:
Добре, зустріньмося лицем до лиця, де?
Метью описав, як потрапити до маленького бару в Літтл-Венісі. Робін, досі в шоці, відчинила двері до штабу розслідування. Група саме скупчилася навколо монітору, на якому було відкрито сторінку з блогу Джиммі Найта. Страйк уголос читав:
— «...іншими словами, єдина пляшка вина у ,,Le Маnоіг aux Quat’Saisons" може коштувати більше, ніж безробітна мати-одиначка отримує на тиждень на одяг, їжу і житло для всієї своєї родини». Й ось це,— сказав Страйк,— здалося мені досить дивним вибором ресторану, коли вже йому закортіло розповісти про коштовні витребеньки торі. Тому мені й спало на думку, що він там нещодавно побував. Тоді Робін каже, що «Блан-де-Блан» — це назва одного з номерів, але я не поєднав одне з одним так швидко, як мав би. Тільки за кілька годин здогадався.
— Він, крім усього іншого, ще й кінчений лицемір, правда? — спитав Вордл, який стояв за спиною у Страйка, схрестивши руки на грудях.
— У Вулстоуні шукали? — спитав Страйк.
— І в тій дірі на Чарльмонт-роуд, і у Вулстоуні, і всюди,— відповів Лейборн,— але не хвилюйся. Зв’язалися з однією з його подружок у Далічі, зараз якраз туди поїхали. Як пощастить, до ночі вже його матимемо.
Лейборн помітив Робін, яка стояла з телефоном у руці.
— Знаю, що ваші люди це з’ясовують,— сказала вона Лейборну,— але я маю знайому у «Кристіз». Послала їй фото «Жалоби кобили», вона передзвонила. За словами їхніх експертів, це може бути Стаббс.
— Про Стаббса навіть я чув,— сказав Лейборн.
— І скільки воно може коштувати? — спитав Вордл.
— Моя знайома гадає, що більше двадцяти двох мільйонів.
Вордл присвиснув.
— А щоб мене,— зронив Лейборн.
— Скільки коштує, то неважливо,— нагадав усім Страйк.— Важливо, чи міг хтось помітити цю потенційну цінність.
— Корморане,— сказала Робін, беручи свою куртку зі стільця, на якому її лишила,— можна тебе на два слова? Мені треба йти, вибачте,— сказала вона іншим.
— Усе гаразд? — спитав Страйк, коли вони вдвох вийшли в коридор і Робін зачинила двері до штабу.
— Так,— відповіла Робін, а тоді: — Та... не дуже. Мабуть,— сказала вона, показуючи телефон,— просто прочитай оце.
Суплячись, Страйк повільно погортав діалог між Робін і Метью. Побачив і вирізку з «Івнінг стандарду».
— І ти підеш на зустріч з ним?
— Мушу. Мабуть, саме це рознюхував Мітч Патерсон. Якщо Метью розбурхає цікавість преси — а він це більш ніж здатний зробити... Вони вже тобою цікавляться, і...
— Забудь про мене з Шарлоттою,— грубо відповів Страйк.— Ми там пробули двадцять хвилин, і вона мене заманила. А він намагається заманити тебе...
— Я знаю,— відповіла Робін,— але рано чи пізно я б мусила з ним
