Точка обману - Ден Браун

– А якщо я заявлю, що НАСА щойно зробила відкриття надзвичайної наукової значущості… відкриття, котре виправдало кожен долар, який американці витратили на дослідження космосу, то що ви на це скажете?

Рейчел не знала, що й думати.

Президент підвівся.

– Може, підемо прогуляємося?

Рейчел ступила слідом за президентом на блискучий трап літака ВПС-1. Ідучи східцями, вона відчула, як березневе повітря прочищає їй мозок. Та від ясності думок недавня заява президента почала здаватися ще нереальнішою.

НАСА щойно зробила відкриття надзвичайної наукової значущості, яке виправдає кожен долар, що його американці витратили на дослідження космосу?

Уява Рейчел мала свої межі. Тому вона пов’язала вагоме відкриття зі священною коровою НАСА – контактом із позаземною цивілізацією. На жаль, Рейчел надто добре знала цю корову, щоб не мати жодного сумніву в її абсолютній нежиттєздатності.

Як аналітик розвідувальних даних, Рейчел постійно отримувала запитання від друзів, яким кортіло дізнатися, чи не приховує уряд інформацію про контакти з чужинцями. Вона не переставала жахатися теоріям, на які купувалися її начебто освічені приятелі: розбиті під час посадки літаючі тарілки, сховані в секретних урядових ангарах, заморожені трупи прибульців із космосу та навіть викрадення безневинних громадян чужинцями для здійснення над ними хірургічних експериментів.

Звісно, це нісенітниці. Не було ані чужинців, ані їхніх літаючих тарілок, схованих у бункерах.

Кожен член розвідувальної спільноти добре знав, що переважна кількість випадків візуального контакту з чужинцями та «викрадень» – це продукт бурхливої уяви або ж витівки спритних шахраїв, охочих заробити гроші на сенсації. А сфотографовані НЛО мали дивну звичку з’являтися поблизу тих американських військових баз, де перевірялися новітні секретні літаки. Коли фірма «Локхід» почала випробні польоти свого революційно нового літака, реактивного бомбардувальника-невидимки, кількість зафіксованих появ НЛО біля бази ВПС Едвардз зросла у п’ятнадцять разів.

– Бачу на вашому обличчі скептичний вираз, – сказав президент, скоса зиркнувши на неї.

Його інтонація спантеличила Рейчел. Вона уважно поглянула на Захарія Герні, не знаючи, як відповісти.

– Ну… – вагаючись, почала вона. – Сподіваюся, ми не будемо серйозно говорити про чужинські космічні кораблі та маленьких зелених чоловічків?

На обличчі президента з’явився вираз легкого здивування.

– Рейчел, я майже не сумніваюся, що вам це відкриття видасться цікавішим, аніж наукова фантастика.

Рейчел відчула полегшення, збагнувши, що НАСА не в настільки відчайдушному становищі, що намагається здивувати президента черговою історією про прибульців. Та все одно його зауваження лише поглибило відчуття таємничості.

– Знаєте, – зауважила вона, – хоч би що там НАСА не знайшла, ця знахідка трапилася в надзвичайно слушний момент.

Герні зупинився на трапі.

– Слушний? Це як?

Як? Рейчел теж зупинилася і здивовано уп’ялася поглядом у главу держави.

– Пане президент, нині НАСА веде боротьбу не на життя, а на смерть, щоб виправдати своє існування, а вас піддають безперервним нападкам за те, що ви продовжуєте її фінансувати. Великий прорив чи відкриття стали б зараз панацеєю як для космічного відомства, так і для вашої виборчої кампанії. Звісно, вашим критикам може здатися, що момент оголошення про відкриття вибрано підозріло вчасно.

– То ви хочете сказати, що я або брехун, або дурень?

Рейчел відчула, як до горла підкотився клубок.

– Я не збиралася висловлювати неповагу, сер. Просто я…

– Заспокойтеся. – Герні слабко усміхнувся і знову рушив униз по трапу. – Коли керівник НАСА вперше розповів мені про це відкриття, я відразу ж відкинув його як абсурдне. І звинуватив Екстрома в організації найгрубішого політичного шахрайства в історії Сполучених Штатів.

Рейчел здалося, що клубок у горлі дещо розсмоктався.

На нижній сходинці трапа Герні зупинився і поглянув на неї.

– Однією з причин, чому я попрохав НАСА зачекати із розголошенням, було бажання захистити її. Значущість і масштабність такої знахідки набагато перевершує все, про що коли-небудь заявляла космічна агенція. В її світлі тьмяніє навіть висадка людей на Місяць. Через те що всі, включно зі мною, можуть так багато здобути або втратити, я визнав за розумне забезпечити паралельну перевірку інформації, отриманої космічною агенцією, і лише після цього виходити перед камерами і робити офіційну заяву.

Рейчел ошелешено поглянула на президента.

– Сподіваюся, що йдеться не про мене, сер?

Герні розсміявся:

– Ні, це не ваша спеціалізація. До того ж я вже отримав підтвердження через неурядові канали.

Полегшення, яке відчула Рейчел, змінилося новим занепокоєнням.

– Неурядові, пане президент? Ви хочете сказати, що скористалися послугами приватного сектору? В такій секретній справі?

Герні переконано кивнув.

– Я зібрав групу зовнішньої перевірки – чотирьох цивільних науковців, відомих людей з-поза меж НАСА, що мають незаперечну репутацію. Для спостережень вони використали власне устаткування і зробили власні незалежні висновки. Упродовж останніх двох діб ці цивільні науковці підтвердили правдивість відкриття НАСА без найменшої тіні сумніву.

Тепер Рейчел відчула приємне здивування. Президент підстрахувався з типовим для нього апломбом. Найнявши безпристрасну групу скептиків, які не мали жодного зиску з підтвердження чи спростування відкриття, Герні убезпечив себе від підозр у тому, що це всього-на-всього хитрий маневр загнаної в кут НАСА, яка таким чином намагалася виправдати свій гігантський бюджет і забезпечити переобрання президента, котрий приязно ставився до космічної агенції, а також відбити наскоки сенатора Секстона.

– Сьогодні о восьмій вечора, – сказав Герні, – я влаштую в Білому домі прес-конференцію і розповім усьому світові про це відкриття.

Після цих слів Рейчел відчула розчарування і пригнічення, бо, фактично, Герні нічого конкретного їй так і не сказав.

– А що це за відкриття, пане президент?

Герні посміхнувся.

– Сьогодні ви переконаєтеся, що терплячість – це неабияка чеснота. Вам слід побачити це відкриття на власні очі. Я хочу, щоб ви повністю усвідомили нинішню ситуацію, і лише після цього ми перейдемо до наступного етапу. Керівник НАСА чекає на вас. Він розповість вам усе, що необхідно знати. А після цього ми з вами обговоримо вашу місію.

Поглянувши у вічі президенту, Рейчел відчула неминуче наближення драматичного моменту і пригадала здогадку Пікерінга про те, що Білий дім має у своєму розпорядженні якусь козирну карту. І виявилося, що Пікерінг, як зазвичай, мав рацію.

Герні кивнув, показуючи на найближчий авіаційний ангар.

– Ідіть за мною, – сказав він і рушив у напрямку цієї споруди.

Рейчел розгублено пішла за ним. Будівля, що бовваніла перед ними, не мала вікон, а її високі розсувні двері були закриті та опломбовані. Здавалося, до ангару можна було потрапити лише через невеличкий боковий вхід. Двері були прочинені. Президент підвів до них Рейчел, а сам зупинився за кілька футів.

– А тепер закінчуйте маршрут без мене, –