Хрещений батько - Маріо Пьюзо
– Ми б могли так самісінько піти й у спальню.
Кей відпила добру порцію коктейлю і відповіла йому з усміхом:
– Авжеж.
Вони кохалися, і для Кей усе було як колись, хоча Майкл став тепер грубуватіший, нетерпеливіший, не такий ніжний. І немовби він її трохи остерігався. Але їй не хотілося докоряти. Це минеться. «Дивно, але в таких ситуаціях чоловіки вразливіші», – подумала вона. Для неї ніби й не було цієї дворічної перерви в стосунках, ніби Майкл нікуди не щезав.
– Ти б мав написати мені, міг би довіритися, – говорила вона, вмощуючись зручніше коло нього в ліжку. – Я б дотримувалася закону «омерта» по-новоанглійському. Знаєш, янкі також не балакучі.
Майкл тихо засміявся в темряві й промовив:
– Я й гадки не мав, що ти чекатимеш. Не міг і думати, ніби ти чекатимеш після всього, що сталося.
Кей швидко відповіла:
– Я ніколи не вірила, що ти вбив отих двох. Хіба коли твоя мати наштовхнула мене на цю думку. Але я всім своїм єством відкидала її. Я дуже добре знаю тебе.
Вона почула, як Майкл зітхнув.
– Чи не однаково – я чи не я? Ти мала б це зрозуміти.
Кей трохи приголомшив його холодний тон. Вона спитала:
– То скажи тоді, ти чи не ти?
Майкл сперся в постелі на свою подушку, і в темряві, коли він припалював сигарету, полум’я запальнички на мить освітило його обличчя.
– Якби я попросив тебе вийти за мене заміж, чи мусив би я відповісти на це запитання, перш ніж ти б відповіла мені на моє?
– Мені байдуже, – сказала Кей. – Я люблю тебе, мені байдуже. Якщо ти любиш мене, то не побоїшся сказати мені правду. Ти ж не побоявся, що я заявлю поліції. Адже так, хіба ні? Тоді виходить, що ти насправді гангстер? Але мені, далебі, однаково. Мені тільки боляче, що ти, як я бачу, не любиш мене. Навіть не подзвонив мені, коли повернувся.
Майкл затягся сигаретою, і трохи гарячого попелу упало на голу спину Кей. Вона злегка здригнулася й жартівливо промовила:
– Не катуй мене, однаково нічого не скажу.
Майкл не засміявся. Він був ніби в задумі:
– Знаєш, коли я повернувся додому і побачив свою рідню, батька, матір, сестру Конні й Тома, мені не було так радісно, як сьогодні, коли я приїхав і вгледів тебе на кухні. Я щиро зрадів. Це не те, що ти називаєш коханням?
– Для мене це звучить майже як кохання, – відповіла Кей.
Вони знову кохалися якийсь час. Тепер Майкл був ніжнішим.
Згодом він вийшов принести обом випити. Повернувшись, сів у крісло обличчям до ліжка.
– Поговорімо серйозно. У тебе є намір вийти за мене заміж?
Кей усміхнулася і показала, щоб він лягав до неї в ліжко. Майкл усміхнувся їй у відповідь.
– Я з тобою говорю цілком серйозно. Я не можу тобі розповісти про те, що сталося. Тепер я працюю на батька. Мене тренують, щоб я згодом перебрав на себе «родинне діло» – імпорт маслинової олії. Але тобі відомо, що у моєї родини є вороги, що є вороги в мого батька. Ти можеш стати дуже молодою вдовицею, існує й така ймовірність, не дуже велика, проте існує. І я не буду тобі розповідати щодня, що відбувається в моїй конторі. Взагалі про свій бізнес я тобі нічого не говоритиму. Ти будеш моєю дружиною, але не партнером у житті – здається, є такий вислів. Не повним партнером – це неможливо.
Кей сіла на ліжку. Вона увімкнула велику лампу, що стояла на столику біля ліжка, потім запалила сигарету. Відкинулася на подушку й тихо запитала:
– Тобто ти мені кажеш, що ти гангстер, еге? Ти кажеш, що на тебе падає відповідальність за вбивство людей та всілякі інші злочини, пов’язані з убивством. І що я не маю права навіть питати тебе про цей бік твого життя, навіть думати про це. Як у фільмах страхіть, коли потвора пропонує вродливій дівчині одружитися з нею.
Майкл усміхнувся й повернувся знівеченою щокою до неї.
– Ну що ти, Майкле, я зовсім не думала про цю дурницю, – схаменулася Кей, – повір мені.
– Я знаю, – відповів Майкл, сміючись, – тепер мені моя потворність навіть подобається, от тільки погано, що у мене весь час тече з носа.
– Ти сказав: будьмо серйозні, – вела далі Кей. – Якщо ми одружимось, яким буде моє життя? Таке, як у твоєї матері, як у господині-італійки, що знає лише своїх дітей та порається по господарству? А якщо колись щось трапиться? Що тоді? Я думаю, ти можеш опинитися в один чудовий день за ґратами.
– Ні, це виключено, – відповів Майкл. – Убити можуть, а посадити – ні.
Його впевненість насмішила Кей; у її сміхові чулись водночас і подив, і несподівана гордість.
– Звідки тобі знати напевне?
Майкл зітхнув.
– Це все речі, про які я не можу, не хочу говорити з тобою.
Кей довго нічого не відповідала.
– А чому ти хочеш тепер одружитися зі мною, хоч за півроку ні разу не подзвонив? Що, невже з мене така гарна коханка?
Майкл хитнув головою із серйозним виразом обличчя.
– Авжеж, гарна. Проте цю втіху я маю й так, то нащо б мені одружуватись, якби мене цікавили тільки любощі? Я не вимагаю від тебе відповіді негайно. Ми тепер будемо зустрічатися. Можеш переговорити зі своїми батьком і матір’ю про це. Я чув, що твій батько по-своєму дуже незговірливий чоловік. Послухай, що він тобі скаже.
– Ти ще не відповів, чому саме ти хочеш узяти зі мною шлюб, – нагадала Кей.
Майкл дістав із шухлядки нічного столика білого носовичка і приклав до носа. Він висякався й витерся.
– Ось тобі найкраща причина, щоб не виходити за мене. Як це можна терпіти коло себе чоловіка, що йому раз по раз треба сякатися й витирати носа?
– Ну ж бо, будь серйозним, я чекаю відповіді, – нетерпляче перебила його Кей.
Майкл тримав хустинку в руці.
– Ну гаразд, якщо ти так хочеш! Ти – єдина людина, до якої
