Правда про справу Гаррі Квеберта - Жоель Діккер

дуже далеко, дістатися до канадської глушини. Може навіть, незабаром усі вирішать, що вона померла і перестануть шукати. Невже Нола влаштувала всю цю виставу, щоб їм назавжди дали спокій? Але якщо це так, то чому вона не прийшла до мотелю? Занадто швидко примчала поліція? Їй довелося ховатися в лісі? І що ж сталося в Дебори Купер? Пов’язані ці дві справи чи це просто збіг? Та якщо її не викрали, чому вона не дається знати? Чому не заховалася тут, у Гусячій бухті? Він намагався міркувати тверезо: де вона може бути? Десь у такому місці, про яке знають лише вони вдвох. На Мартас-Віньярді? Далеко. Бляшанка в кухні нагадала йому поїздку до Мену, коли їхні стосунки лише розпочиналися. Може, вона заховалася в Рокленді? Подумавши про це, він ухопив ключі від авто і побіг надвір. У дверях зіткнувся з Дженні, що саме хотіла натиснути кнопку дзвінка. Прийшла перевірити, чи все гаразд, бо він уже декілька днів не з’являвся, і вона занепокоїлася. Побачивши його, дівчина жахнулася: вигляд жахливий, геть змарнів. І в тому ж костюмі, що приходив у ньому до «Кларксу» тиждень тому.

— Гаррі, що з тобою? — запитала вона.

— Я чекаю.

— Кого ти чекаєш?

— Нолу.

Вона не втямила.

— Ох, це страхіття яке! У місті всіх аж трясе. Цілісінький тиждень минув, і нічого. Ані сліду. Гаррі… У тебе жахливий вигляд, дивитися страшно. Коли ти востаннє їв? Я тобі зараз приготую ванну і щось попоїсти.

Не мав часу панькатися з Дженні. Треба було знайти, де ховається Нола. Рвучко, навіть трохи грубо відштовхнув її, спустився дерев’яними східцями до посипаного жорствою майданчика біля гаража і сів у авто.

— Нічого я не хочу, — буркнув він із вікна. — Ніколи мені, не заважай.

— І які ж у тебе справи? — сумно запитала вона.

— Я чекаю.

Рушив із місця й зник за соснами. Дженні сіла на сходинку і заплакала. Що дужче вона кохала його, то гострішого болю завдавало їй це кохання.

Тієї ж хвилі Тревіс Довн із дикими трояндами в руці ввійшов до «Кларксу». Він уже декілька днів не бачив її, від тієї миті, як зникла Нола. Весь ранок змарнував у лісі, з пошуковими загонами, а потім сів у патрульне авто і раптом помітив під сидінням квіти. Пелюстки зів’яли і поскручувалися, та йому раптом закортіло віднести їх Дженні. Негайно, наче життя от-от закінчиться. Він одлучився на хвилю, щоб заглянути в «Кларкс», але її там не було.

Він сів за шинквасом, і до нього відразу ж підійшла Тамара Квінн: тепер вона кидалася на кожен мундир.

— Як там пошуки? — запитала вона тоном стривоженої матінки.

— Нічого не знайшли, пані Квінн. Нічогісінько.

Вона зітхнула і глянула у зморене лице молодого полісмена.

— Ти обідав, сину?

— Е-е… Та ні ще. Взагалі я хотів побачити Дженні.

— Вона відійшла на годинку.

Налила холодного чаю і поклала перед ним паперову серветку і начиння. Потім помітила квіти й запитала:

— Це їй?

— Так, пані Квінн. Я хотів переконатися, чи з нею все гаразд. Усі ці пригоди останніми днями…

— Дженні скоро прийде. Просила повернутися до початку обіду, але вона, звісно ж, запізнюється. Геть у сум’ятті через того чоловіка…

— Через якого? — запитав Тревіс, відчуваючи, як стискається серце.

— Через Гаррі Квеберта.

— Гаррі Квеберта?

— Упевнена: до нього пішла. Не розумію, чому вона так хоче сподобатися цьому негідникові… Одне слово, не треба було тобі це казати. Сьогодні наша страва — тріска зі смаженою картопелькою.

— Добре, пані Квінн. Дякую.

Вона приязно поклала йому долоню на плече.

— Ти хороший хлопчина, Тревісе. Була б я рада, якби Дженні знайшла собі такого чоловіка, як ти.

Вона пішла до кухні, а Тревіс ковтнув холодного чаю. Йому було сумно.

Дженні з’явилася за кілька хвилин; дорогою підфарбувалася, щоб ніхто не помітив її заплаканих очей. Зайшла за шинквас, наділа фартух і аж тоді помітила Тревіса. Він усміхнувся їй і простягнув зів’ялий букет.

— Перепрошую, вони вже не дуже… та я декілька днів хотів їх тобі подарувати… Для мене це важливо.

— Дякую, Тревісе.

— Це шипшина, дикі троянди. Знаю одну місцину біля Монберрі, там їх сила-силенна. Можу повезти тебе туди, як захочеш. Дженні, з тобою все гаразд? Ти така бліда…

— Та все добре…

— Тебе засмутила ця жахлива історія? Ти перелякалася? Не хвилюйся, зараз тут скрізь поліція. І я певен, Нола знайдеться.

— Мені не страшно. Не в цьому річ.

— А в чому?

— Пусте.

— То ти через Гаррі Квеберта? Твоя мати каже, що він тобі дуже подобається.

— Можливо. Не має значення, Тревісе, не зважай. Мені… мені треба в кухню. Я запізнилася, і мама знову сваритиметься.

Дженні зникла за дверми і налетіла простісінько на матінку. Тамара накладала їжу в тарілки.

— Знову ти запізнюєшся, Дженні! Людей повнісінько, а я тут сама кручуся!

— Вибач, мамо.

Тамара простягнула їй тарілку з тріскою і смаженою картоплею.

— Однеси Тревісові.

— Добре, мамо.

— Він гарний хлопчина.

— Та знаю…

— І запроси його до нас на обід у неділю.

— До нас? На обід? Ні, я не хочу. Він геть мені не подобається. Та ще й сподіватиметься марно, це буде недобре з мого боку.

— Не сперечайся зі мною! І ти так не приндилася, коли перед балом лишилася сама, а він запросив тебе. Ти йому дуже подобаєшся, це видно, і з нього буде путящий чоловік. Забудь того проклятущого Квеберта! Не матимеш його ніколи! Затям це! Квеберт — людина непорядна! А тобі пора знайти чоловіка, тому радій, що до тебе залицяється хороший хлопець, хоч ти й вештається цілими днями у фартуху!

— Мамо!

— Мамо! Мамо! — перекривила її Тамара дурнуватим писклявим голосом вередливої дитини. — Може, годі вже скиглити? Тобі незабаром двадцять п’ять! Перестарком хочеш лишитися? Всі твої однокласниці вже заміжні! А ти? Ти була королевою в школі, то що ж сталося, господи, боже мій! Ти так засмучуєш мене, доцю. Мама дуже розчарувалася в тобі. У неділю ми обідаємо з Тревісом, і край. Віднось йому замовлення і запрошуй на обід, мерщій! А тоді візьмеш ганчірку і повитираєш столи біля стіни, вони вже бруднющі. Щоб знала, як запізнюватися.

Середа, 10 вересня 1975 року

— Бачите, лікарю, цей симпатичний полісмен упадає коло неї. Я звеліла їй запросити його на обід у неділю. Дочка не хотіла, та я змусила її.

— Навіщо ви змусили її, пані Квінн?

Тамара знизала