Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

       Маарі, та яка підтримує його в будь-якій ситуації. Він навіть почав вважати, що кохає її і сьогодні збирався запропонувати їй зустрічатися з ним.  Заради цього Фіск учора затримався в місті та покараулив біля борделю кілька годин. 

       Фіск ні з ким не ділився тим, що він був не зовсім звичайною людиною. Такі люди, як він, називалися псіонами і володіли надприродними здібностями. Сам Фіск мало зміг знайти достовірної інформації з цього приводу, лише те, що вони існують і щось вміють. Здебільшого ж інформація в голонеті про псіонів була з художніх творів, книг, фільмів, серіалів, коміксів. 

       Але навіть так три роки тому, коли він помітив за собою дивацтва, Фіск зміг, орієнтуючись на серіали, навчитися телекінезу.  Усього лише підняти чіп або листочок, але це було три роки тому.

       Розвиваючи телекінез увесь цей час, хлопець зміг досягти такого рівня, щоб піднімати речі в половину своєї ваги. Це було багато, дуже багато. Ось телекінезом Фіск і промишляв.

Оскільки відвідувачі борделів умовно діляться на дві частини, перша частина - це просто чоловіки, які люблять товариство повій, а друга частина - це сімейні чоловіки, які вирішили внести різноманітність у своє життя.

          Саме друга частина і цікавила Фіска. Такі відвідувачі намагалися не афішувати відвідування борделів і брали з собою гроші на обезособлених чіпах, їм не хотілося, щоб дружини дізнавалися про їхні маленькі розваги.

Ось на ці обезособлені чіпи Фіск і полював. Не щодня йому вдавалося непомітно витягнути з кишень чіпи, але останнім часом контроль над телекінезом став тоншим, і завдяки цьому два полювання на чіпи з трьох були вдалими.

         Учора був і зовсім везучий день. У бордель попрямував особистою персоною його двоюрідний брат. Йому було вже двадцять два роки і три роки, як він був уже одружений з донькою ділового партнера дядька.  

          Фіск якось бачив цю доньку, з її шкіри можна було б пошити плащів десять, настільки вона була товстою. Навіть більше, вона пересувалася лише на антигравітаційному візку, бо ноги її вже не тримали.

          Тож Фіск свого двоюрідного брата навіть трохи жалів, але все одно не збирається прощати те, як з ним вчинила їхня сім'я. А тому чіп із трьома тисячами кредитів був непоганою компенсацією. 

            - Маарі, ти все-таки прийшла,- вимовив Фіск і поцілував у щічку свою подругу, від чого в тієї на щічках проступив легкий рум'янець.

- Звісно, бовдуре, я ж обіцяла прийти, - вимовила Маарі та жартівливо дала потиличник Фіску, - Як усе пройшло, - одразу стала серйознішою дівчина й подивилася в очі своєму другові.

             - Як ми й думали. Жан відмовився працювати і натякнув, що без грошей нічого не вийде,- промовив Фіск насупившись.

             - Ну і нехай, ми самі все досягнемо у своєму житті, і нехай виродки нам заздритимуть і лизатимуть наші п'яти, - злісно прошипіла Маарі. Фіск же одразу зрозумів, що вона говорила не про його дядька, а про своїх батьків. Якщо коротко, то Маарі з'явилася на світ через заліт і її одразу після народження віддали в дитячий будинок. Начебто нічого незвичайного, так би й було. Але два роки тому батьки повернулися і забрали її з собою. Маарі була щаслива, вона думала, що і їй нарешті пощастило в житті. Але все виявилося інакше, через місяць Маарі повернулася до дитячого будинку вже без обох своїх нирок. Виявилося, що матері потрібна була пересадка, і, щоб заощадити гроші на вирощуванні клонованого органу, вони просто вирізали нирки у своєї доньки. А тій поставили дешевий імплант, що імітує роботу нирок. Тепер Маарі щотижня лягала в медичну капсулу в дитячому будинку на кілька годин для приведення організму в норму. 

               - Будуть, а поки що я пропоную нам полизати... - тут Фіск зробив паузу, доки Маарі не подивилася на нього,- морозиво. Я чув, що в Ендарі відкрився новий магазин морозива, півтори тисячі смаків.

                - Давай краще тут десь,- промовила Маарі, не дивлячись Фіску в очі. Хлопець одразу все зрозумів, Маарі, на відміну від нього, не отримувала стипендії   і в неї були лише кишенькові гроші, які їм давали в дитячому будинку, всього двісті кредитів на місяць. І наскільки Фіск знав, учора вона витратила майже сто двадцять кредитів на купівлю сукні, в якій вона і прийшла сьогодні на зустріч.  А Ендар був відомий тим, що це найдорожчий торговий центр у їхньому місті.

- Не хвилюйся, гроші в мене є,- промовив Фіск з усмішкою,- Зустрів учора я свого братика, тож уяви, він впустив обезособлений чіп із трьома тисячами,- по секрету прошепотів Фіск дівчині на вушко.

                 - Ебенезер Фіск, ви мені обіцяли більше не займатися цими справами. Ти ж розумієш, що якщо тебе спіймають, то не бачити тобі університету? - відсторонившись від хлопця, вимовила Маарі, серйозно вдивляючись у його очі, - А гаразд, марно тобі щось казати, просто будь обережним, а то мені доведеться носити тобі передачки.

                - Не переживай, я сама обережність. А тепер поїхали в Ендар. - вимовив Фіск.

                - Давай пізніше трохи, зараз година пік і буде тиснява на монорейці.- запропонувала Маарі.

                 - Ха, будемо ми як якісь там жебраки на монорейці їздити,- промовив зарозуміло Фіск.- На флаєрі полетимо. Я щойно викликав.

                 - Оооо, так ми багатії сьогодні,- передчутливо посміхнулася Маарі. Подальші її слова перервав флаєр, що сідав за два метри від них.

                  За все своє життя, що Фіск, що Маарі, літали на флаєрі менше десяти разів. Це був вельми недешевий засіб переміщення. Просто політ на флаєрі з одного кінця міста в інший коштував від п'ятдесяти до ста кредитів за раз. А якщо врахувати, що загалом вони отримували сімсот кредитів на двох на місяць, то ставало зрозумілим, що польоти на флаєрі це та ще розкіш для них.

                При цьому вони обоє обожнювали польоти.  У кімнаті віртуальної реальності в дитячому будинку вони постійно літали на різних винищувачах, як у космосі, так і межах атмосфери.