Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

        ***

         - Фіск, розповідай, давай. - почув Фіск, після того як хтось ударив його в плече. Насилу зі сну вдалося усвідомити, що це говорить його сусід по кімнаті Воктар. Ще мить тому він був на якійсь дикій планеті, воюючи з дивною твариною, яка випускає комах з рота, а наступної миті він уже в своєму ліжку в своїй кімнаті в дитячому будинку.

         - Про що розповідати? - запитав Фіск, скинувши ковдру з себе, після чого став натягувати спортивний костюм, не встаючи з ліжка.

         - Як це про що? Прийшов, значить, о другій годині ранку через вікно, весь сяєш від щастя і не хочеш розповідати найкращому другові, що з тобою сталося? А я ж прикрив тебе від Дерека, сказав, що тобі погано і ти закрився в туалеті перед відбоєм. Друг ти мені чи хто?

              - Вок, заспокойся, просто тепер я не один,- досі Фіску не вірилося, що Маарі погодилася з ним зустрічатися, незважаючи на чудово проведений учорашній вечір і тривалі обійми з поцілунками перед воротами дитячого будинку.

              - Ти все ж таки наважився зізнатися їй? - запитав у Фіска Воктар. У відповідь той з дурною посмішкою просто згідно кивнув,- Давно пора, не помітити, як вона дивиться на тебе, було складно. Ех, яка дівчина тобі дісталася, якби вона тебе не любила, сам би спробував би з нею позалицятися.

- Тільки спробуй, - пригрозив йому Фіск кулаком, - І чого ти розлігся, йдемо до їдальні, а то Дерек припреться і знову влаштує півгодинну лекцію про дотримання графіка.

            Буквально за кілька хвилин хлопці зібралися і привели себе до ладу. Надушившись нещодавно вкраденою туалетною водою, обидва хлопці попрямували до їдальні. Вкрали вони товар з метою покарання, продавець образив дівчинку з їхнього дитячого будинку на два роки молодшу, назвавши побирушкою і виставивши з магазину прилюдно. 

           Маарі кілька годин заспокоювала дівчинку. У неї того дня був день народження і директорка Моріс подарувала, як зазвичай, п'ятсот кредитів. Асірі одразу побігла в магазин, щоб купити собі парфуми, які їй дуже сподобалися. Але продавець нацькував на неї дроїда і викинув з магазину, як якесь сміття.

             Пробачити такого вони не могли. Хлопці продумали цілий план, як покарати продавця. І під час вивантаження товару, коли старші хлопці зімітували бійку поруч із вантажним флаєром, поки продавець відволікся, щоб наказати дроїду розборонити хлопчаків, Фіск із Воктаром поцупили дві скриньки парфумів із флаєра.

             Парфуми виявилися непростими, кожен флакон коштував не менше двох сотень кредитів, а в ящиках їх було кілька десятків. Пощастило і з тим, що в одному ящику були чоловічі парфуми, а в іншому жіночі.

             За кілька годин до притулку приїхала поліція і почала допит, але ніхто нікого, природно, не видав, та й поліцейський особливо не прагнув покарати хлопців, він сам був із дитячого будинку, тільки з іншого міста і розумів, що просто так точково мстити хлопці не будуть.

             Наступного дня всі мешканці дитячого будинку пахли дорогими парфумами, от би вони ще вміли користуватися ними, але ж більшість вважала, що   чим більше - тим краще. 

            Через тиждень такого інтенсивного використання, парфуми стали закінчуватися і в приміщеннях стало дихати набагато легше. Лише у деяких вони залишилися досі, у тих, хто спочатку користувався економно.

            А продавця звільнили наступного дня і він змушений був також оплатити вартість вкрадених парфумів. Тож помсту хлопці вважали здійсненою. Ось тільки варто було уникати колишнього продавця, він уже кілька разів хотів з кулаками кинутися на хлопців, але перехожі зупиняли його. 

             Дорогою хлопці перетнулися зі знайомими зі своєї паралелі й обговорили вчорашній матч місцевої команди проти професіоналів зі столиці.  Судячи з розповіді, матч був якимось фантастичним.

                Фіск і так не любив безглузді спортивні ігри, а тут ще й не дивився вчора матч, тож він лише вставляв де треба своє захоплення. Але більшого від нього й не було потрібно, решту розмови хлопці вели  самі.

          А ось перед їдальнею він побачив Маарі, настрій, і так будучи чудовим, поповз ще вище. Воктар, помітивши куди дивиться без відриву Фіск, сказав хлопцям, що Фіск тепер загублений для пристойного суспільства.

          Сам же хлопець попрямував прямо до (вже) своєї дівчини. Вона в цей момент брала тацю зі стійки і не бачила його. Цим Фіск і вирішив скористатися, обережно, намагаючись не шуміти, він підійшов до Маарі й закрив своїми долоньками її очі.

          - Дурник, - ніжно стукнула Маарі Фіска ліктем у груди.  

          - Привіт, - розвернувши до себе дівчину, Фіск обійняв її і поцілував. Одразу з усіх боків почулося улюлюкання та свист. Маарі одразу зніяковіла і сховала своє обличчя на грудях Фіска. Але вже за кілька секунд вони стояли обидва витягнуті по стійці.

           - Фіск, Маарі, їдальня це не місце для прояву почуттів, - почули хлопці суворий голос директора, - Маарі, зайдеш до мене після сніданку, маю що обговорити з тобою.

           - Зрозуміла,- червона від сорому, промовила Маарі.

            - Тепер ти, - звернувся він до Фіска. - Після обіду прилетить Дірн, у нього буде до тебе розмова.  А зараз беріть таці й бігом до їдальні, але після сніданку не йдіть, я хочу зробити оголошення.

            - Обов'язково зустрінуся,- кивнув Фіск. Дірн був хорошим мужиком, давав у вільний час посидіти за штурвалом флаєра, розповідав, як на війні з архамі втратив ногу і його списали на землю. Шкода, що літати не дозволяв, тож розмови Фіск не боявся. Тільки він поняття не мав про тему розмови, але сподівався, що нічого серйозного.

            Сам сніданок пройшов у нетерпінні. Директора Моріс у дитячому будинку любили, вона була суворою, але справедливою і завжди намагалася зробити щось краще для їхнього спільного дому.