Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар

- Отже, ти впевнена, що хлопець псіон? - уточнив у своєї підлеглої глава особливої ланки прикриття. Займалися вони прикриттям кораблів із високопоставленими чиновниками на борту.

 - Так,- відповіла Отала,- Він і сам не помітив, як увійшов у транс, рівень реакції ви й самі можете побачити на записі. Такий лише імпланти на плюс сімдесят дозволять бути. У нього імплантів немає. 

- Це все побічно, він може бути такий самий унікум, як і ти, - виголосив майор.

  - Може, але є ще одне. - У момент ухилення він за допомогою телекінезу коригує повітряний стабілізатор, що заїв після "попадання", за допомогою телекінезу.

- Ох і не вчасно все це,- сказав майор,- Ти всі дані стерла?

- Так, я чудово пам'ятаю ваші слова. Якщо СБ побачить, то забере собі, а нам потрібен новий ведучий у ланку. - вимовила Отала.- Ви точно вирішили у відставку йти?

    - Ще кілька років і я випалю нервову систему собі повністю. Адже я слабкий псіон усього D5, витягую тільки за рахунок імплантів. Хлопець же - самородок, судячи з цього запису він С-шка як мінімум.  Він і без імплантів зможе об'єднати вас усіх. Якби він з'явився на кілька років раніше, все було б чудово, або хоча б йому зараз було б на кілька років більше. А так ми мало що можемо зробити. Йому ще років чотири нейромережу не поставити.

     - А якщо індивідуальну? - запитала Отала.

    - А десять мільйонів ти даси? - із сарказмом запитав майор,- Те то й воно. Гаразд, якщо хлопець ще раз прийде, то проведеш його через нашу тестову програму. І дивись, щоб він комусь із чужих не попався.  А тепер вільна, мені треба підготуватися до завтрашнього дня. Має прилетіти губернатор сектору на свято заснування і треба переконатися в тому, що з нашого боку не буде жодних косяків.