Долина богів. Історії з Кремнієвої долини - Олександра Вулфа

Коли настав час запитань і відповідей, слухачі, ретельно перевіряючи, чим для них може обернутися «хакання» їхньої освіти, хотіли дізнатися, що їм зробити, щоби стати як Цукерберг, якщо вони не почали програмувати у десятирічному віці. Перрі сказав, що це ніколи не пізно і що нині, з розвитком цифрових медій, «навіть гуманітаріям слід навчитися програмуванню. Програмування робить тебе крутішим і віддаляє старість та закостенілість. Нині більше схоже на літературну творчість».

Після виступу Перрі група пішла на п’ятихвилинну перерву перед другою сесією. Слухачі перевіряли пошту, а потім побігли на другий поверх зробити кави і сходити до вкритої мармуром вбиральні на нижньому поверсі, обладнаної величезною ванною-джакузі.

Наступним пунктом плану були відвідини IGN Entertainment Games — компанії з виробництва ігор, яка організувала їм вечірку з піцою у своєму офісі в районі СоМа, або ж Саут-оф-Маркет, у Сан-Франциско. Група розділилася по чотирьох різних машинах. Дехто застрибнув у світло-блакитний пріус, який підібрав їх за алюмінієвою загорожею парковки City CarShare.

Попри кілька неправильних поворотів, вони доїхали до Бреннан-стрит і потрапили до IGN. Ліфти доправили їх до манекенів «Чужого проти Хижака» в натуральну величину й інших персонажів відеоігор. Після того, як група «Хакадемічного табору» вичекала у лаунж-зоні, заповненій іграми-атракціонами та торговельними автоматами, що продавали здорову їжу (печену, а не смажену) лише за 25 центів, відбулася зустріч із командою Code Foo. Переважно азійського походження стажисти пояснили суть свого вахтового шеститижневого навчального курсу з програмування для компанії. А тим часом слухачі, включно зі студентами таких престижних вишів, як Берклі та Єль, роззиралися на відеоігри на стіні і прикіпали поглядами до вхідних дверей в очікуванні доставки піци. У Code Foo брали навіть тих, хто припинив навчання у вишах, а також усіх, хто міг вразити IGN своїми інженерними талантами. В оголошенні про набір працівників було написано таке: «У тебе низькоплачувана робота і ти не можеш нашкребти грошенят на Portal 2? Винеси нам мозок — і ми візьмемо тебе на роботу». Прийняті на роботу мали пройти шеститижневі курси програмування, а в наступні шість місяців засвоїти кваліфікаційні вимоги, потрібні для роботи на повний робочий день. Якщо вони продемонструють готовність до виконання цього завдання, IGN візьме їх на роботу.

Перш ніж дві сторони — персонал IGN і слухачі табору — наче на шкільній дискотеці ввійшли в близький контакт, прибіг менеджер і побачив, як вони викотили діжки з пивом, хоча більшість слухачів не досягли 21-річного віку. Вони швидко забрали їх.

Неповнолітні гості — хронічна проблема «щасливих годин» Кремнієвої долини. Щоб знайти наймолодші і ще незаангажовані таланти, компанії часто-густо шукають працівників, вихоплюючи їх ще задовго до випуску зі школи. Чимало рекрутерів не хочуть чекати, доки студенти вступлять до вишу, вже не кажучи про його закінчення. Мобільна операційна система Android платить студентам за те, що ті роздають піжами Android своїм друзям. Фірми з набору айтішників розсилають листи талановитим інженерам, спонукаючи їх покинути навчання заради роботи у стартапах, точнісінько так само як Національна футбольна ліга вербує нових футболістів. Від безкоштовних харчів до корпоративних футболок і шестизначних початкових зарплат: молоді кадри кидали навчання не тільки заради печеньок у короткостроковій перспективі, а й акцій молодих і перспективних компаній, куди влаштовувалися. Нині компанії Кремнієвої долини, на відміну від інвестиційних банків із Уолл-стрит, які беруть своїх літніх стажистів до стейк-хаусів і стрип-клубів — справжнього раю для колишніх однокашників — запрошують випускників факультетів комп’ютерних наук до гарних ресторанів і записують їх на розіграші айпедів у лотерею.

Кількома останніми роками технологічні компанії збільшили свої бюджети, пов’язані з наймом утікачів з вишів, наприклад, 3D Robotics колишнього редактора Wired Кріса Андерсона. Відколи технологічні стартапи з малих бізнес-проектів перетворилися на корпорації — деякі за розміром майже такі самі, як інвестиційні банки з Уолл-стрит — вони мусять швидко наймати інженерів. Кремнієва долина завжди надавала перевагу молодим, адже вони більш схильні крокувати в ногу з новинками комп’ютерних програм, однак тепер технологічні гіганти, змушені наймати чимало людей для зростаючих компаній, шукають самоуків. З’ясувалося, що багато керівників цих компаній схильні надавати перевагу самоукам, ніж вихованцям професорів вишів Ліги плюща. Перша проблема полягає в тому, що технології розиваються швидше, ніж ними встигають оволодіти викладачі.

Pinterest був всього лише однією з компаній, які намагалися знайти таланти перш, ніж ті стануть невільниками інституцій. Завжди, коли технічний керівник Quixey Лірон Шапіра хотів переконати своїх літніх стажистів не повертатися восени до своїх вишів, він запрошував їх на акцію «All-Meat Lunch fo College Avoiders»[14] (абревіатура AMCA), яку регулярно влаштовував. У ресторані Espetus Churrascaria у Сан-Матео Шапіра пригощав м’ясом у необмежених кількостях усіх кандидатів на роботу університетського віку, які вирішили робити щось одне з переліченого: не вступати до університету, залишити його, або відкласти вступ на один рік. Спочатку він запостив це завдання у своєму блозі в червні 2012 року із запитанням: «Вступати до вишу чи їсти м’ясо в необмежених кількостях?».

«Подумайте про когось зі своїх знайомих, які щойно закінчили навчання у коледжі, — запитував він у своєму записі. — Є шанси, що вони й досі безнадійно полюють на посаду “без досвіду роботи”. А вам відомо, що може значно полегшити їхні пошуки роботи й отримати посаду, значно кращу за роботу “без досвіду”? І все це за чотири роки життя, витраченого на здобуття робочих навичок». Шапіра уточнив, що не вважає виші безглуздям — просто це кепський спосіб марнування чотирьох років вашого життя. «Espetus Churrascaria — престижний ресторан бразильської кухні з чудовою їжею, атмосферою та сервісом. Там пропонують шведський стіл з сімома видами стейків, — сказав він. — Тож запитайте себе, чого ви хочете: вступити до вишу чи їсти м’ясо в необмеженій кількості?».

Відтоді Шапіра влаштував близько півдесятка ланчів в Espetus Churrascaria або Jerusalem Grill. Сам Шапіра покинув Університет Берклі після стажування у Slide — компанії, що розробляла додатки для Facebook і яку придбав Google. Зрештою, він закінчив університет, однак «я зробив це лише заради соціального статусу, — зізнався він. — Я не зробив нічого героїчного, і я багато в чому лицемір. Тоді в мене не було вибору». Він говорив стажистам Quixey,