Пливе човен - води повен - Олег Говда

— Я тобі жахну, дурню! Зовсім здурів? Всю Січ на ноги піднімеш. І якщо там нікого немає, я навіть подумати боюся, що козаки з тобою зроблять. Був Черешнею, а станеш Страхопудом. На все життя.

— Це так... — невпевнено погодився козак.

— Сам подумай... — провадив далі Устим. — Куди люди біжать? На Низ, за ​​пороги. Кращу долю шукати. Цих і ловлять польські дозори, та назад панам повертають. А з Січі навіщо потайки вибиратися? Ще й уночі? Вдень ворота закриті чи що? Вільному воля. Іди куди хочеш, ніхто не запитає і не затримає.

— Вірно... Не подумав... Насильно в курінь нікого не запишуть і не тримають. Не регімент* (* в європейських арміях те ж, що і полк. Тут у значенні — військова частина) А заради одного човна роздягатися не хочеться. Нехай собі пливе... Буде наука тому, хто зле прив'язав, коли отаман пропажу виявить.

Козаки ще продовжили обговорювати, яке покарання чекає недбалого козака або новика, а мене буквально штрикнула дуже важлива думка. Та й не мене одного...

— Петрусю, чуєш, Петрусю... — зашелестіло тихесенько з човна.

— Так?

— Чув... про що козаки говорили?

— Вони багато чого казали.

— Ні... Про те, що з Січі ніхто не втікає... Як це зрозуміти? Мене що, ніхто не шукає?

— Не знаю, Олесю. Мені теж дивно... Але, якщо і так, то це нам лише на руку. Не мусимо ховатися від людей і погоні не треба боятися.

— Але... як таке можливо?

— Чорт його дідька знає. Якщо трапилося — значить, можливо. А як і чому? Сподіваюся, колись дізнаємося. Може, охоронець, щоб покарання уникнути, наплів що ти втонула або щось подібне?

Тут мені прийшла в голову відмінна думка. Ох, як добре і вчасно.

— Олесю, я знаю де роздобути провізію в дорогу і товар, для продажу… щоб мати гроші на викуп. Ой, як гарно! Все, рідненька, тепер я точно знаю, що твої сестрички будуть вільними. Щоб мені з цього місця не зрушити!