Приречені - Ігор Даровський

– Вам подобається кімната? – виконуючи інструкції спілкування із переміщеними особами, я хочу створити довірливу атмосферу.

– Трохи незвично, але особливо мене тішить вигляд з вікна, – я дивлюсь на суцільні стіни, обклеєні геометричними шпалерами, плакатами ВУФКУ та афішами театру Березіль.

– Ми виправимо цей недолік, – у кімнатах адаптаційної зони вікна відсутні не випадково. Вигляд простору та часу на перехресті мультивсесвітів. До такого пейзажу потрібно підготуватися. У перші дні це може просто звести з розуму. Досить з них стресу від переходу.

– Я розмірковував про зустріч із представниками інших світів, – Курбас запалює цигарку. – Але чомусь уявляв все трохи інакше. Фантасмагоричні костюми, дивні пейзажі, нечувана геометричність та симбіоз із технікою. Такий «Метрополіс» Ланга, але ще кращий. Бачили цей фільм? У супроводі оркестру він вражає ще більше.

Ми у відділі вважаємо, що тютюн і алкоголь пригнічують мозкову діяльність, проте санітарна програма запевняє, що неможливо позбавляти людей поганих звичок раптово. Це ще один стрес для організму, який може мати катастрофічні наслідки.

– Ланг та його надбання було розглянуто нашою незалежною системою, проте він пройшов повний культурологічний цикл і реалізував свій потенціал.

– А ми «ні»? – у ньому прокидається актор. Нахабний та нестримний. – Мені здавалося що саме зараз ми знаходимося на хвилі. Вистави по всьому світу. Ми як потяг у світле майбутнє, що неможливо зупинити.

– На жаль, наш штучний інтелект вважає інакше. До речі, саме він допоміг спланувати цей інтер’єр.

– Не думав, що інтелект може бути штучним, – він сміється. – Хоча… якщо люди можуть бути такими і навіть «ідеології», то чого інтелект не може. Тож що ви тут робите? Проводите експерименти на представниках культури?

 – Ми зберігаємо культурну спадщину у всіх світах. І ви є представником цієї спадщини. Ваші ідеї, ваші п’єси, ваші рішення. Ваша любов до рідної землі – це саме те ефемерне, що зазвичай називають «нематеріальним» надбанням. Якщо ви зникнете, то все це зникне разом із вами.

– Зникну? – режисер не хоче приймати очевидне і мені доводиться показати йому майбутнє. Вигнання з театру, арешт і нарешті Сандармох. Все що чекає на нього та усіх його близьких.

– Завжди мріяв поставити Бернарда Шоу, проте не думав, що це буде в Соловках, – Курбас приголомшений побаченим, проте не втрачає почуття гумору.  – І що всі ми…?

Він не закінчує фрази, адже не хоче проговорювати слово «смерть». І я просто підтверджую його здогадку кивком голови.

– Кого ви врятували? Куліш? Бойчук? Хвильовий? Мавпочка?

– Всіх кого змогли, – бачу як на його обличчі загоряється посмішка. – Тепер для вас відкриті всі двері. Створюйте, експериментуйте, насолоджуйтесь життям із вашою дружиною. Усі прояви творчості… ми тут аби допомогти вам втілити все це у життя. Повний карт бланш.

Він мовчить. Задумливий і збентежений. Я б хотів зараз перенестися в його думки, але це все ще суворо заборонено. Невтручання у особистий простір, свобода волі та думки. Ці речі для нас на першому місці.

– Я можу побачити їх? І Валю. Мою дружину?  – він не дякує. Лише запитує про інших. Власна доля його не  турбує. І майже з усіма врятованими у мене відбувається схожий діалог. Ніби вони частина якоїсь дивної творчої системи, грибниці, що реагує на збудники схожим чином. Мені як досліднику цікаво ознайомитись з усіма аспектами їх поведінки більш детально, аби змоделювати ймовірні ситуації на майбутнє.

– Звичайно, – за годину вас усіх покличуть до загальної зали і ви зможете обійняти рідних. – Думаю вам є про що поговорити.

Їх зустріч нагадує феєрверк. Різноколірний вибух емоцій та почуттів. Я спостерігаю за ними на моніторі і навіть заздрю, що люди можуть відчувати настільки потужні емоції. Вони розмовляють увесь день. Всі разом, потім розділившись на менші групи. Настрій врятованих позитивний, негативних сплесків не фіксується. Про всяк випадок ми скануємо ще й емоціональний фон, аби втрутитись у разі непередбачуваних реакцій. Натомість все добре.

Перший місяць перетворюється на потік чистої творчості. Мистецький табір. Вони облаштовуються, відпочивають, пишуть вірші, прозу і картини. Адаптуються до нових реалій. Ходять в гості один до одного. Влаштовують гучні літературні вечори з алкоголем та танцями, ставлять п’єси і знімають кіно. Ми даємо їм доступ до будь-якої техніки, обладнання та літератури. Потрібно лише попросити. Наші спеціалісти допомагають їм опанувати роботу зі штучним інтелектом та технологіями, що дозволяють втілювати будь-які фантазії у сценах та декораціях.

На другий місяць у їх приміщеннях з’являються вікна з видом на безмежний космос. Наш відділ та адаптаційна зона розташовані на перехресті мультивсесвітів. Це ніби космічний коридор викривлених дзеркал. Галактики дублюють одна одну і трансформуються у нескінченність реальностей. Ми все ще досліджуємо їх. Кожного дня, сподіваючись знайти ідеальний варіант розвитку. І я сподіваюсь, що колись ми знайдемо його. Принаймні розрахунки ШІ стверджують що він існує.

Нові враження надихають врятованих ще більше. Хвильовий пише поему про безмежний космос і українську націю, що сяє як зірка на небосхилі часових доріг. «Українська Філософія Світла в космічних водах мультивсесвіту» стає справжнім хітом і Бойчук з учнями під її впливом малюють серію філософських картин про вічність. Куліш з Курбасом ставлять деструктивістську та водночас авангардну п’єсу про пошук правильної зірки серед тисячі зір під назвою «Світловий Плуг Космічної Рівності». У головній ролі -  незрівнянна Валентина Чистякова, дружина Курбаса.