Не чужі - Аріна Вільде

— Слухай, там у бані я був п’яним і не розумів, що кою. Тому вибач, якщо образив тебе або намагався примусити, — вирішую розставити всі крапки над «і», попри те що чудово розумію, що жодного примусу там не було.

Лєра не відповідає. Застигла посеред кімнати зі склянкою в руці. Я ж повертаюся і йду до ліжка, збільшуючи між нами відстань, поки зовсім не злетів із котушок. Відкидаю край ковдри та завалююся на ліжко прямо в штанах. Якийсь час ми проводимо в повній тиші, яку розбавляє лише потріскування полін у каміні. Але потім Лєра раптом питає:

— Я тобі зовсім не подобаюся?

І я не знаю, що відповісти. Вона дивиться на мене величезними очищами. Довірливо так і відкрито. Вона дівчина, яку хрін зрозумієш. Така повинна бути з якимось мажором, у клубах вештатися, а не гріти долоньки біля каміна посеред недобудованої бази відпочинку в чорта на болоті.

От же ж пощастило мені влипнути.

— Подобаєшся, як сестра. А тепер не став дурних запитань і лягай спати, — збиваю подушку і відвертаюся від неї, прикидаюся сплячим. Щоб уникнути чергових питань, відповіді на які в мене не буде.