Заміжжя заради спасіння - Маріанна Ласкава

ГЛАВА 20

УЛЬЯНА.

І ось сьогодні настав цей кошмарний день якого я так боялася. Прокинулася я геть без настрою, була лише девстя ранку, хоча  і спала довше ніж зазвичай. Переодяглась, вже у зручний одяг для прогулянки, щоб не переодягатися, коли прийде Зоя. 

Через деякий час пролунав дверний дзвінок, я знала хто це тому відразу пішла відчинити.

Привіт Уль Привіт Зой Ну що готова? Ага  Ну тоді пішли  А на каву не знайдеш? Ні немає часу десь по дорозі вип'ємо Гаразд  Тоді бери речі і пішли  Гаразд  Я чекати внизу  Ок я швидко 

      Вона кивнула і пішла. 

   А я швидко зібралась, одягла пальто зачинила двері і пішла вниз. Там сіла в авто і ми відразу в повній тиші поїхали.

    Далі була зачіска, макіяж, я навіть ні з чим не сперечалася, і на кінець вибір сукні. 

      В магазині вона запитала:

Ну що вибирати будемо? Знаєш абсолютно Нічого нарядного не хочу, і білого теж  Сподіваюся що хоча б не чорну  Я не проти Нізащо подруго, це перебір  Якраз те що треба, бо це не весілля, а мій похорон  Не верзи дурниці Кажу як є, це примусовий захід, і я проти цього тому кажу як є Ох Уль  тому я не хочу нічого святкового це лише формально і тому я і хочу щось темне і просте Гаразд 

    І пішла вибирати. На вибір принесла дві сукні, сіру і рожеву. Вирішила вибрати сіру пряму і простору, з білими камінчиками у верхній половині, якраз буде нейтрально, і плюс не жаль потім викинути, як не потрібну річ, щоб не нагадувала про цей день. Потім вона сказала:

Ти як? Нормально Ти наче з Христа знята  Бо так і є Уль все буде добре  Не буде поки я буду з Поляковим Ну перебільшувати не треба  Це правда  Поки ми цього не знаємо  Гаразд давай не будемо про це, ти до речі дуже гарна Це не важливо  Гаразд як скажеш  Краще поїхали швидше все закінчимо швидше я це все забуду  Добре 

   потім розрахувалися і відразу до РАЦСу, там на нас вже чекали, побачивши його Зоя сказала:

Я тебе залишу Може не треба? Треба, тримайся я буду не далеко  Гаразд 

   Потім усміхнулася, погладила по плечі і пішла, а цей тип підійшов і сказав:

Привіт Ульяно  Привіт Поляков Ти дуже гарна  Навіть так? Так  Ну Дякую  Все добре? Типу того  Готова? Типу того  Тоді пішли? Так 

   Далі ми пішли всередину, все було якось в тумані, я нічого не чула не бачила, коли треба була моя відповідь то він мене взяв за руку, я відповіла, далі були підписи, на поцілунок я відмовилася, він не тиснув.    

    Потім нам вручили свідоцтва про шлюб і ми поїхали в замовлений ресторан. Там нас типу привітали але мені було пофіг. Я навіть і шматка не з'їла, просто не лізло. Я мріяла, лише щоб це все скоріше закінчилось. 

    І це нарешті закінчилося, він тихо сказав:

Ульяно? Що? Нам час Вже? Так Невже до тебе ? - тихо запитала я До НАС, але спочатку за речами до тебе  Гаразд 

   Далі ми попрощалися з усіма і пішли, мої батьки і Зоя дивилися на мене з такою жалістю що мені було не по собі. Хотіло навіть крізь земою провалитися, але навіт цього я не могла собі дозволити.

   Потім поїхали до мене, я взяла те що вже зібрала, він взяв валізи я решту і ми пішли до його машини, і поїхали в його дім, і в мою клітку. І ось тепер починається нове життя, і моє пекло.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍