Аномальні рідини - Наталія Ольшевська

- Весілля? Так швидко?

- Так, я не планую тягнути. Хочу малюка. А Юля переконує, що потрібно планувати дитину лише після весілля. Тому мені горить.

   І що це з тими Лановими? Що одному, що другому дітей няньчити кортить!

- Ром, я дуже за вас рада, чесно. Але з Максом ми самі розберемося, не хвилюйся.

- Точно?

- Авжеж! І ще я хочу тебе з деким познайомити. Проходь, - підштовхую його до вітальні.

Крокую за диван та дістаю свою крихітку зі сховку.

- Знайомся. Це - Мона.

- Вау! Завела ще й собаку? Папуги та кота тобі мало? – тягне руки до цуцика і я вкладаю  крихітку у його долоні.

- Тато подарував. Побався, я складу випічку і можемо їхати.

   Двічі на тиждень я їжджу до бабусі у геріатричний центр. Вона сама наполягала на перебуванні там. Тато довго пручався, та бабуся дуже переконлива. Стверджувала, що не хоче бути стереотипною «бабкою біля під'їзду» і їй потрібна компанія з ровесниць, аби обговорювати серіали та самотніх красенів глибоко пенсійного віку.

    Так ми познайомилися з Ромою, а пізніше й з Максом. Вони також відвідують свою бабусю, а я частую стареньких випічкою. Сьогодні це сінабони з маком та маффіни з лимонним курдом.

   Бабця тішиться, що саме вона прищепила мені любов до тіста. А я й не сперечаюся. Даю їй можливість похизуватися перед подружками рукастою, як вона каже, онукою.

- А мені лишила? – зазираючи до кухні запитує Рома.

- Як завжди. В окремому пакунку порція для тебе та Юлі. Мону беремо з собою.

- Бабульки тішитимуться. Що у нас сьогодні? – зазирає у корзину. – Ням-ням.

- Що завгодно їм скормлю, аби знову нас не сватали.

- Навіть цуценя?

- Ні. Але ти доволі апетитно виглядаєш. І більший.

- Думаю, після сьогоднішньої новини вони припинять це робити. Я повністю зайнятий.

   Рома обіймає мене за плечі та цілує у скроню. Тулюся до друга та відчуваю неймовірний спокій. Я знову знаходжу баланс і усе стає на свої місця.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

[1] Дислексія або розлад читання — особливість мозку, що характеризується проблемами з читанням попри нормальний інтелект. Дисграфія — нездатність оволодіти письмом та навчитись читати за нормального розвитку інтелекту.