Аномальні рідини - Наталія Ольшевська

    Господи, за що знову? Я протрималася довгих п’ять років, а причина моїх страждань знову безсовісно вривається у сни та розхитує канат мого самоконтролю, на якому я тримаю хитку рівновагу. Не можна знову зірватися. Не можна знову тонути у спогадах. Їх потрібно переступати швидкими кроками, щоб не загрузнути та уникнути катастрофи. Вибиратися надто важко.

   Я знаю, що потрібно робити.

   Початок на шосту ранку. Не хочу його хвилювати, але мені життєво потрібно почути голос…

   На хитких ногах прямую в спальню, беру телефон та тремтячими пальцями з другої спроби натискаю на іконку контакту та кнопку виклику. Після довгих гудків, нарешті, по той бік слухавки чую стурбоване:

- Алло?

- Тату, ти мені потрібен, - все, що здатна вимовити, бо ридання знову стискають горло, тому не можу промовити більше ні слова.

- Доню, сиди на місці! Я зараз буду. Ми з усім впораємося, чуєш, Олесю?