Поряд з тобою - Ірен Вастро

-Ви де поділися?- кричить у слухавку.

-Ми зараз в мене. Завтра все розкаже тобі подруга. – каже Артем.

-Нічого не розумію. Тут батьки переживають. Вона телефон забула.- каже Жанна.

-Сестричко заспокой їх. А завтра поговоримо. В нас був дуже важкий вечір. Надобраніч.- каже він та вибиває дзвінок.

 Лягаємо спати. В голові купа думок, але коли торкаюся подушки, то швидко засинаю. Прокидаюся від стуку дощу в вікно і не розумію спочатку де я. Голова болить, горло теж.  Встаю потихеньку, бо хочу пити. Йду на кухню, де чую, як хтось щось готує. Справді, Артем готує млинці.

-Доброго ранку, соня.- каже він всміхаючись.

-Доброго ранку. Можна води. І в тебе немає випадково таблетки від голови? Голова дуже болить .- каже хриплим голосом.

-Так. Виглядаєш ти не дуже.- каже він та підходячи ближче кладе руку на мій лоб. – І в тебе здається температура. Так сідай, я зараз принесу тобі таблетку від температури. – каже він і зникає в кімнаті.

-Ось.- каже, тримай і дає в руки  таблетки.

Випиваю таблетки, набравши води.

-Дякую. Можеш дати телефон. Хочу попросити, щоб Жанна привезла мені мій одяг.- кажу я.

-Так, звісно.- дає телефон і я йду в кімнату, щоб поговорити.

Після розпитувань, подруга сказала, що скоро приїде та привезе необхідні речі.

-Скоро приїде Жанна.- кажу повертаючи телефон.

-Пробач мене ще раз за мою поведінку. Я незнаю, що на мене найшло.- каже Артем .

-Пробачаю та сподіваюся, що ти більше так робити не будеш. Нічого, скоро це все закінчиться і ти будеш з Русланою.- кажу я.

-Так, звісно.- сказав сумно Артем, відвертаючись до сковорідки.

Дякую, всім хто підтримує мою історію коментарями та вподобайками. Ви моє натхнення!

Ваша ІРЕН ВАСТРО.