Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Зарубіжна література » Чоловіки під охороною - Мерль Робер

Чоловіки під охороною - Мерль Робер

Читаємо онлайн Чоловіки під охороною - Мерль Робер

Через місяць секретарка Білого дому не посоромилася вжити перед ним грубе слово. Арчі домігся в президента її негайного звільнення й на загальне задоволення замінив її особою куди тактовнішою. Такі його достойності разом із вродою та вишуканістю, з приводу якої люди казали, що Арчі — "найкраще в світі вдягнений чоловік", дуже сприяли його популярності. В ілюстрованих журналах дедалі частіше з'являлися його фотографії з теплими коментарями, а через півроку після одруження Арчі з Елізабет Хоуп його вже називали "першим джентльменом".

Спершу я вбачав у цьому титулі деякий глум, адже він вочевидь перегукувався з колишнім титулом "перша леді". Але Аніта запевнила мене, що журналістки, які так називають Арчі, ставляться до нього з щирим захопленням, навіть із почуттям симпатії.

Зрештою всі ми були дуже раді, що президент Хоуп може спертися на підтримку коханого чоловіка, адже вона опинилася перед украй серйозною ситуацією. В усіх країнах світу, а в Сполучених Штатах особливо, енцефаліт-16 призвів до жахливих спустошень серед чоловічого населення. Колись у Сполучених Штатах, на відміну від Європи, навіть не згадували про проблему народжуваності. Вживши тепер першою формулювання, сповнене історичного відлуння, президент заявила, що віднині "демографічній відбудові" Сполучених Штатів слід надавати цілковитого пріоритету.

Цей вислів був суто американський, і вжиті заходи чи, точніше, ліберальна філософія, з якої вони випливали, помітно відрізнялися від рішень, прийнятих у інших країнах. У Європі, де консервативні звичаї спиралися на вікову традицію, відродження населення вирішили домогтися, заборонивши аборти й гомосексуалізм. Президент Хоуп суворо засудила таку репресивну політику. На її думку, ця політика знову позбавляє кожного індивіда невід'ємного права на власне тіло й примусово ставить на службу державі органи відтворення громадян. Крім того, президент вважала, що застосування протизаплідних засобів та аборти позначаються на демографічній відбудові не дуже негативно, а гомосексуалізм не позначається на ній узагалі. На думку Хоуп, переважна більшість жінок у країні справді бажають мати дітей, і, кинувши до в'язниці незначну меншість тих жінок, які не хочуть дітей, навряд чи можна примусити решту народжувати їх більше. Треба тільки створити такі сприятливі умови й вигоди для жінок, щоб велика родина не була для них гнітючим тягарем або рабством на все життя.

Одну з таких цілей і було поставлено в новому "Кодексі законів про жінку". Прийнятий уже першого року перебування при владі адміністрації Хоуп, він враховував одну історичну особливість: коли пошесть ущухла, жодна американка вже не сиділа вдома; таке поняття, як "housewife" , зникло — всі жінки, за винятком пенсіонерок, працювали.

У "Кодексі законів про жінку" було зроблено відповідні висновки з цього стану справ. Відтепер жінка незалежно ні від кого подавала декларацію про власні доходи, сплачувала податки, давала дітям своє прізвище, сама здійснювала законне опікунство над ними до їхнього повноліття. "Кодекс законів про жінку" визнавав лише одного з батьків — матір. Тільки вона отримувала допомогу по багатодітності, користувалася соціальними пільгами й мала надане адміністрацією Хоуп право на значну податкову знижку.

Роль батька було визначено досить невиразно. Хоч нова адміністрація скасувала — як шкідливі — закони, спрямовані проти багатошлюбності, в жодному з ухвалених нею законів не йшлося про потребу змінити процедуру одруження в Сполучених Штатах. Навпаки, всі подружні пари — католицькі, протестантські чи іудейські — діставали повну свободу вінчатися в церкві на власний вибір. Але таке поняття, як "чоловік" і "батько", скасовувалося: річ у тім, що обов'язки та права чоловіка й батька зникли. У "Кодексі" вживався термін "родитель", але цей "родитель" не давав свого прізвища ні жінці, яка вагітніла від нього, ні дітям, що народжувалися від їхніх статевих стосунків. Він не вносив більше до своєї податкової декларації імен дітей і не був зобов'язаний ні годувати їх, ні жити з їхньою матір'ю.

Єдиний зв'язок, який чоловік міг встановлювати зі своєю дитиною, зводився до того, що він мав право дати їй своє прізвище; це "середнє ім'я" (middle name) стояло перед материним прізвищем. Одначе таке напівусиновлення чи напівудочеріння не надавало чоловікові ніяких прав. До речі, його можна було здійснити тільки на письмове прохання матері, але виконати це прохання "родитель" не був зобов'язаний ні в якому разі.

Безперечно, в "Кодексі" таїлося безпрецедентне в історії людства прагнення здійснити статеву революцію. Але ця революція не мала назви. Майстерний і анітрохи не визивний стиль, яким був написаний "Кодекс законів про жінку", засвідчував те, що психологи, які дотримувалися колишніх поглядів на стать, назвали б "жіночими хитрощами" президента. Здавалося, новий закон аж ніяк не зачіпає принципів моногамії, та коли вчитатися в нього уважніше, легко було переконатись, що він просто пустопорожній. Чоловік, зведений у своїй біологічній ролі до плідника, перестав існувати як батько: його суспільна влада була непомітно скасована. Позбавлений керівної ролі, переставши бути ядром родинного осередку, чоловік ставав другорядним елементом суспільства.

Як казала Берідж, поняття "батьківські права" зникло. Суспільне визначення мали тільки матері. Вони могли жити самі або з чоловіками — це не мало значення. Юридично жінки не вважалися незаміжніми, бо більше не існувало ні опікунства, ні їхньої економічної залежності від чоловіка.

Вони, звісно, діставали допомогу, але колективну. Щедра, постійна й різноманітна допомога матерям — по багатодітності, всілякі премії, податкові пільги, цілодобові дитячі ясла — зробила "батьків" непотрібними й призвела, по суті, до прихованої націоналізації виховання.

Ці реформи не увінчалися б успіхом, якби чоловіки ще тримали в своїх руках головні економічні ресурси країни. Само собою зрозуміло, що тоді гроші рано чи пізно відвоювали б позиції, які закони відбирали в колишньої першої статі. Але цього, здавалося, вже ніколи не станеться. Під час пошесті жінки дістали в спадщину понад три чверті засобів виробництва США й виявили неабиякі здібності в користуванні ними. Новий податковий закон президента Хоуп забезпечив цьому процесові і подальший розвиток. Податкові знижки діставали власниці великих підприємств та компаній, де жінки володіли більшістю акцій і обіймали головні керівні посади. Податковий закон ліг величезним тягарем на плечі народу, практично він призвів до зникнення "чоловічих" підприємств або до переходу їх у жіночі руки. Водночас права на спадщину стали куди сприятливіші, якщо майно матерів передавалося їхнім спадкоємицям. Звісно, мати могла відписати власність і синові, але ця рівноправність сина й дочки була позірна. Сума податку, яку сплачував спадкоємець за одержану спадщину, перевищувала половину її вартості, тоді як. податкова ставка спадкоємиці не сягала й десяти відсотків.

Отож новий кодекс за допомогою звичайного податкового закону встановлював приховане право первородства на користь дочок. Якщо цей кодекс у недалекому майбутньому не скасують, то його приписи, напевне, через два-три покоління забезпечать американським жінкам цілковите панування над економікою США, а отже, й довготривалість їхньої політичної влади.

Цей процес, мабуть, іще не скінчився. Він триває й нині. Одначе слід визнати, що президент Хоуп шанобливо ставиться до свободи, вміє переконувати й доходити взаєморозуміння з Конгресом, тому там, де попередня адміністрація так ганебно провалилася, вона досягає успіху. Святенництво Бедфорд, злочинне чоловіконенависництво її кліки, мрія Грімм та Джеттісон установити — цитую їхній безглуздий плеоназм — "одностатеву партеногенезну державу" призвели до громадянської війни в Сполучених Штатах. Президент Хоуп зрозуміла, що, хоча століттями жінку пригнічували, зводити суспільну споруду на ненависті до чоловіка усе ж таки не слід.

Безперечно, "Кодексові законів про жінку" можна закинути, що він знов порушує рівновагу між чоловіком і жінкою, роблячи всесильною колишню другу стать. Але тільки майбутнє покаже, чи це порушення не приховує в собі серйозної небезпеки міжусобиць. Принаймні я можу засвідчити, що куди легше жити за цих суспільних порядків, ніж за тих, які існували в Блувіллі. При Хоуп чоловік уже не відчуває загальної ненависті, зневаги, постійної загрози своїй мужності й життю. Тепер жінка ставиться до чоловіка з великою любов'ю; ясна річ, цю любов викликали в неї протиприродні заборони Бедфорд, а також поява в жінки впевненості в собі — адже її більше не пригнічує болісне відчуття своєї суспільної ницості.

Повернувшись до Вашингтона, ми знову потрапили в ту саму водоверть, у якій уже побували в Оттаві: радіо, телебачення, прес-конференції. Але тут усе це мало куди більшу вагу. До того ж в Оттаві головною дійовою особою був я. У Вашингтоні — Берідж.

А втім, вона поділилася цією славою з Джекі, що нарешті вийшла з тіні, в якій залишалася в Оттаві, та з місіс Берроу. Всі троє не переставали пояснювати — це тільки додавало слави "нам", — як старанно вони оберігали мене в Блувіллі від бедфордистів, перш ніж їм пощастило здійснити втечу.

Я теж брав участь у цих прес-конференціях, але мені не ставили жодного запитання, і я мовчав. Мені впало в око, що мене відрекомендовують публіці як об'єкт захоплення, як історичного героя. Режисери показували мене на телеекрані великим планом, і хоч журналістки надавали мені слово й не часто, але в своїх коментарях вони щедро мене розхвалювали. "Присутній тут доктор

Мартінеллі, як ви самі бачите, — вельми чарівний чоловік (a very charming man)". Вони казали про це мимохідь, кладучи руку мені на коліно й по-змовницькому дивлячись на мене, чим мовби підкреслювали перед телеглядачками мою привабливість.

До речі, перед прес-конференцією Берідж і Джекі дали мені один урок. Якщо, мовляв, до мене звертатимуться із запитаннями (а про славетну вакцину слід було б трохи поговорити), то я не повинен виказувати своєї статевої зверхності. "Що ви розумієте під статевою зверхністю тепер?" — "Ну що ти, Ральфе, сам знаєш — зухвальство, самовпевненість...".

Відгуки про книгу Чоловіки під охороною - Мерль Робер (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: