Мороз Іванович - Одоєвський Володимир

Мороз Іванович покуштував, скривився, а пісок так і захрустів у нього на зубах.

– Добре ти готуєш, – зауважив він, посміхаючись. – Подивимося, яка твоя інша робота буде.

Ледарка покуштувала та одразу ж виплюнула, а старий заходився сам готувати страву і зробив обід на славу, так що Ледарка пальчики облизувала, куштуючи чуже куховарство.

Після обіду старий знову ліг відпочити та нагадав Ледарці, що у нього одяг не полагоджено, та і білизна не латана.

Ледарка набурмосилася, а робити нема чого було: почала одяг та білизну розбирати, та й тут біда: плаття і білизну Ледарка вдягала, а як його шиють, про те й не питала, взяла було голку та з незвички вкололася, так її і кинула. А старий знову ніби нічого не помітив, вечеряти Ледарку погукав та ще й спати поклав.

А Ледарці те й любо, думає собі:

"Може і так пройде. Старий добрий, він мені і так, задарма, п'ятачків подарує".

На третій день приходить Ледарка і просить Мороза Івановича відпустити її додому та за роботу нагородити.

– Та яка ж була твоя робота? – запитав дідусь. – Якщо вже по правді, так ти мені повинна заплатити, тому що не ти для мене працювала, а я тобі служив.

– Та як же! – відповідала Ледарка. – Я ж у тебе цілих три дні жила.

– Знаєш, голубонько, – відповів дідусь, – що я тобі скажу: жити і служити – різниця, так і робота різна буває. Затям це собі: вперед стане в нагоді. Але, втім, якщо тобі совість не муляє, я тебе нагороджу: і яка твоя робота, така тобі буде й нагорода.

З цими словами Мороз Іванович дав Ледарці превеликий срібний злиток, а в іншу руку – превеликий діамант.

Ледарка так зраділа, що схопила те й інше і, навіть не подякувавши старому, побігла додому.

Прийшла додому й хвалиться.

От, каже, – що я заробила, не те що сестра, не жменьку п'ятачків та не маленький діамантик, а цілий срібний злиток, бач, який важкий, а ще й діамант мало не з кулак... Вже на це можна до свята обнову купити...

Не встигла вона договорити, як срібний злиток розтанув і полився на підлогу, а це було не що інше, а ртуть, яка застигла від сильного холоду, в той же час почав танути і діамант. А півень скочив на паркан і голосно закричав:

Кукуріку-кукурікулька,

У Ледарки в руках крижана бурулька!

А ви, дітки, думайте, гадайте, що тут правда, що неправда, що сказано справді, а що з іншого боку, що жартома, а що в науку...