Мудрець Країни Оз - Баум Ліман Френк

Але я подумаю.

Мудрець відійшов на другий кінець галяви, сів на колоду і зробив вигляд, ніби глибоко замислився.

Кришталевого Кота дуже зацікавила розповідь сірої мавпи, і йому закортіло побачити, як виглядають велетні-солдати. Почувши, що їхні голови стирчать над верхівками дерев, Кришталевий Кіт вирішив, що коли він вилізе на високе дерево, яке стоїть на краю галяви, то зможе побачити голови велетнів. Нічого нікому не кажучи, кришталеве створіння підійшло до дерева і, встромляючи гострі кришталеві пазури в кору, легко і швидко видерлось на самісіньку його маківку. Оглянувши зверху ліс, Кришталевий Кіт чітко побачив шість велетенських голів, хоч вони й бовваніли дуже далеко від цього місця. Але то було справді дивовижне видовище, бо на величезних головах красувалися ще більші картузи з червоними і жовтими плюмажами, а обличчя солдатів виглядали хоча й лютими, але разом з тим і кумедними, бо мавп'ячі серця велетнів у цей час були переповнені страхом.

Задовольнивши свою цікавість, Кришталевий Кіт неквапливо почав злазити з дерева. Раптом на одному з численних сучків він помітив Чорний Саквояж Мудреця. Кіт вхопився за нього своїми кришталевими зубами, і хоч Саквояж був досить важкий для такої тварини, все ж таки посилив зняти його з сучка і благополучно знести на землю. Пошукавши очима Мудреця й побачивши, що той сидить на пеньку, Кіт заховав Саквояж серед листя, а сам підійшов до Мудреця.

— Я забув сказати, — промовив Кришталевий Кіт, — що Трот і капітан Білл у небезпеці, і я прийшов сюди, щоб повести вас рятувати їх.

— Що ж ти наробив, коточку! Чому не сказав мені одразу? — вигукнув Мудрець.

— Тому, що застав тут небачений переполох і зовсім забув про Трот та капітана Білла.

— А що з ними стряслося? — запитав Мудрець.

І Кришталевий Кіт розповів, як . вони пішли по Чарівну Квітку для подарунку на день народження Озмі і як потрапили в пастку на дивовижному острові. Мудрець не на жарт стривожився, але тільки похитав головою і сумовито промовив:

— Боюсь, що я не зможу допомогти любим друзям, бо загубив свій Чорний Саквояж.

— А якщо я знайду його, ви підете до них? — запитав Кіт.

— Звичайно, — відповів Мудрець. — Тільки не думаю, що Кришталевому Коту, хоч у нього і рожевий мозок, пощастить знайти те, чого не знайшли ми всі разом.

— Ви не захоплені моїм рожевим мозком? — різко випалив кіт.

— Він у тебе чудовий, — сказав Мудрець. — Але ж ти згоден, що то не справжній мозок? Отже від нього не можна дуже багато вимагати.

— А якщо я знайду ваш Чорний Саквояж, і знайду не пізніше, як за п'ять хвилин, ви визнаєте, що мій рожевий мозок кращий за ваш, людський?

— Так, я визнаю, що він кращий слідопит, — неохоче відповів Мудрець, — але ти цього не зможеш зробити. Ми шукали скрізь, і все ж таки Чорного Саквояжа не знайшли.

— Це свідчить, як багато ви знаєте! — буркотливо відповів Кришталевий Кіт. — Постежте з хвилину за моїм мозком і подивіться, як він крутиться.

Мудрець постежив, бо йому дуже хотілося повернути свій Чорний Саквояж, і переконався, що рожевий мозок Кришталевого Кота справді крутився дивовижним способом.

— Тепер ідіть за мною, — наказав Кришталевий Кіт і повів Мудреця просто до того місця, де сам же заховав Саквояж у листі. — Як підказує мені мій мозок, — урочисто промовило кришталеве створіння, — ваш Чорний Саквояж мусить бути тут.

Кіт розгріб листя і витяг Саквояж, який Мудрець схопив із радісним вигуком. Тепер, коли чарівні інструменти знову потрапили йому до рук, він впевнився, що визволить і Трот і капітана Білла.

Сіру мавпу Рангу розбирала нетерплячка. Вона наблизилась до Мудреця і сказала:

— Ну, а як же бути з тими бідолашними зачарованими мавпами?

— Давайте умовимось, Рангу, — відповів маленький чоловічок, — якщо ви дозволите мені взяти дюжину мавп у Смарагдове Місто і потримати їх до дня народження Озми, я розіб'ю чари над шістьма велетнями-солдатами і поверну їм звичайний вигляд.

Але сіра Мавпа похитала головою.

— Я не можу цього зробити, — заявила вона. Мавпи будуть дуже самотні й нещасливі у Смарагдовому Місті, а ваші люди дражнитимуть їх і жбурлятимуть у них камінням. Це змусить їх захищатися й кусатись.

— Люди не бачитимуть їх до іменинного обіду Озми, — пообіцяв Мудрець. — Я зроблю їх дуже маленькими, чотиридюймовими, триматиму в гарненькій клітці у власній кімнаті, де їх ніхто не скривдить. Я годуватиму їх найсмачнішими стравами, навчу робити дотепні фокуси, а в день народження Озми сховаю цих дванадцять крихітних мавп у святковий пиріг.

Коли Озма розріже пиріг, мавпочки вискочать на стіл і почнуть показувати свої фокуси. А наступного дня я принесу їх назад у ліс і зроблю такими ж, які вони і зараз, і їм буде що розповісти своїм друзям. Що ви на це скажете, Рангу?

— Я вже сказала своє ні, — відповіла сіра мавпа. — Я не хочу, щоб моїх мавп робили маленькими і примушували виступати з фокусами перед людьми.

— Ну що ж, — спокійно відповів Мудрець, — тоді мені тут нічого робити. Ходімо, Дороті, — гукнув він до маленької дівчинки, — нам треба поспішати.

— Ви не хочете порятувати отих шість мавп, обернених на велетнів-солдатів? — з тривогою запитала Рангу.

— А чому я мушу їх рятувати? — відповів Мудрець. — Якщо ви відмовляєтесь зробити мені послугу, то не чекайте послуги й від мене.

— Зачекайте хвилину, — сказала сіра мавпа. — Я передумала. Якщо ви навчите моїх дванадцять мавп чомусь хорошому, а потім цілими й здоровими повернете їх у ліс, я дозволяю вам узяти їх.

— Дуже вдячний, — бадьоро відповів Мудрець. — Ходімте ж негайно і порятуємо тих велетнів-солдатів.

Вся компанія гуртом залишила галяву і поспішила до того місця, де серед дерев стояли велетні. Сотні мавп — мартишок, павіанів, орангутангів — зібралися навколо, і їх сердиті розмови чути було за багато миль. Але сіра мавпа швидко припинила галас, і Мудрець одразу приступив до діла. Одного за одним він знищив усіх велетнів, і шестеро звичайнісіньких мавп, таких, якими вони були завжди, радісно кинулися в обійми своїх друзів.

Дії Мудреця дуже сподобались великій армії мавп, і коли сіра мавпа Рангу сказала, що Мудрець хоче позичити дюжину мавп, щоб узяти їх тижнів на два у Смарагдове Місто, і попросила добровольців вийти наперед, то майже сотня мавп погодилась на це, такою великою була довіра до цього маленького чоловічка, що врятував їхніх товаришів.

Мудрець вибрав з них дюжину, які здавалися йому найкмітливішими і з доброю вдачею, а потім розкрив свій Чорний Саквояж і витяг з нього дивовижну таріль, срібну зі споду і золоту всередині. На цю таріль він насипав якогось порошку і підніс до нього вогонь. З'явилась ціла хмара диму, що огорнула всіх дванадцять мавп і самого Мудреця, а коли дим розвіявся, таріль перетворилась на золоту клітку із срібними прутами, дванадцять мавп стали зростом близько трьох дюймів і всі вони зручно сиділи в клітці.

Тисячі волохатих створінь, що на власні очі бачили це чарівництво, були вражені вкрай. На знак свого захоплення Мудрецем, вони голосно загавкали і затрусили гілками дерев, на яких сиділи.

Дороті сказала:

— Це був чудовий фокус, друже Мудрець!

А сіра мавпа додала:

— Ви справді наймогутніший Мудрець у всій Країні Оз!

— Е, ні, — скромно заперечив маленький чоловічок. — Чари Клінди кращі за мої, хоча й мої годяться в деяких випадках. А тепер, Рангу, бувайте здорові. Обіцяю повернути цих мавп такими ж здоровими й щасливими, як зараз.

Мудрець забрався верхи на Голодного Тигра і, щоб мавп не дуже трясло, обережно тримав клітку в руках. Дороті їхала на спині Лякливого Лева, а Кришталевий Кіт біг, як і раніше, попереду, показуючи їм дорогу.

Король Гугу видерся на стовбур і дивився, як вони від'їжджають, але, прощаючися з ними, величезний леопард сказав:

— Тепер я переконався, що ви друзі звірам і що мешканці лісу можуть довіряти вам. Віднині, коли б і в якій тільки частині Лісу Гугу не з'явилися Мудрець Країни Оз та принцеса Дороті, їх завжди й усі радо вітатимуть, і скрізь вони будуть у безпеці, як у себе вдома, у Смарагдовому Місті.

Розділ сімнадцятий

Чудесна подорож

— Бачите, — пояснив Кришталевий Кіт, — чарівний острів, на якому приросли Трот і капітан Білл, лежить також в краю Балакунів — тільки аж на самому його сході. Коли вирушити навпростець, до нього звідси буде не далі, ніж до Смарагдового Міста. Отже, ми можемо заощадити час, переваливши через оці гори.

— А ти певен, що знайдеш дорогу? — запитала Дороті.

— Я знаю Країну Оз краще за будь-кого в світі, — гонористо заявив Кришталевий Кіт.

— Тоді веди нас, — сказав Мудрець. — Ми вже надто довго залишаємо своїх бідолашних друзів угорі-нещасті, і чим швидше ми їх визволимо, тим вони будуть радіші.

— Ви певні, що зможете одірвати їх від тієї землі? — запитала маленька дівчинка.

— Яв цьому не сумніваюсь, — запевнив її Мудрець. — Але я не можу сказати, які інструменти пущу в хід, поки ми не доберемось до місця і я на власні очі не побачу, що саме з ними зробили.

— Я чув дещо про чарівний острів, на якому росте прекрасна Чарівна Квітка, — встряв у розмову Лякливий Лев. — Багато років тому, коли я ще жив у лісі, звірі розповідали легенди про цей острівець і про те, як на ньому було посаджено Чарівну Квітку, щоб ловити всіх, хто туди прийде — людей і звірів.

— А ця Квітка справді прекрасна? — запитала Дороті.

— Я чув, що вона — найпрекрасніша рослина в світі, — відповів Лев. — Сам я ніколи її не бачив, але мої друзі-звірі розповідали, що вони, стоячи на березі, дивились через річку на цю рослину в золотому горщику і бачили на ній сотні барвистих квітів усіх сортів та видів, які на очах розквітали і швидко мінялись. Кажуть, що коли зірвати квітку в повному буянні, вона довго-довго не в'яне, а коли квітів не рвуть, вони одразу щезають і на їх місці з'являються інші. Очевидно, саме через це її вважають чарівною рослиною, найдивовижнішою в світі.

— Але ж це тільки легенди, — сказала дівчинка. — Чи зірвав хто-небудь з ваших друзів хоч одну квітку з цієї дивовижної рослини?

— Ні, — відповів Лякливий Лев, — бо коли будь-яка жива істота наважиться піти на чарівний острів, де стоїть золотий горщик, то ця людина чи цей звір одразу пустить коріння в землю і ніколи вже звідти не повернеться.

— А що ж з ними станеться? — запитала Дороті.

— День за днем і годину за годиною вони все меншають і, нарешті, зникають зовсім.

— Тоді, — сказала дівчинка схвильованим голосом, — нам треба поспішати, бо капітан Білл і Трот зробляться такими маленькими, що їм буде дуже погано.

Не припиняючи розмови, вони швидко посувалися вперед, бо Голодний Тигр і Лякливий Лев змушені були весь час наддавати ходи, щоб не дуже відставати від Кришталевого Кота.