Гамлет - Шекспір Вільям

А коли тобі ще раз загадають отаке, відкажи: "Гробокоп". Хата, що він збудує, дотягне до страшного суду. Ну, рипнись-но до шинку та розжийсь мені кварту.
2-й гробокоп виходить.
(Копає й співає)
Коли я змолоду кохав,
То я кохав душею
І втіхи — ох! — більшої — ох! — не знав,
Аніж — ох! — любитись з нею.
Гамлет
Чи цей чоловік не відчуває, що робить, коли співає, копаючи могилу?
Гораціо
Звичка виробила в ньому нечутливість.
Гамлет
Мабуть, що так. Тільки ненатруджена рука зберігає чутливість.
[99]
1-й гробокоп
(співає)
А старість гульк, підстерегла,
Вхопила в пазур лютий
І в край далекий завезла,
Звідкіль не повернути.
(Викидає череп)
Гамлет
Цей череп мав колись язик і міг співати, а той мугир жбурляє його, мовби то щелепа Каїнова, найпершого вбивці! А може, ця голова належала якомусь розумникові, а тепер цей йолоп вартий більш за нього. Може, той розумник міг обкрутити круг пальця самого господа бога? Могло ж таке бути?
Гораціо
Могло, мій принце.
Гамлет
А може, це голова ґречного придворця, що казав: "Добридень, вельможний пане! Як почуваєтесь, вельможний пане?" Або ж пана Такого-то, що вихваляв панові Такому-то коня, сподіваючись випросити його для себе? Теж можливо?
Гораціо
Атож, мій принце.
Гамлет Хай там як, а тепер у цій голові панує пані черва; щелепа відпала, а по тім'ю цокає лопата гробокопа. Чудове перетворення, якби ми здатні були його спостерігати від початку до кінця. Чи варт було плекати ці кості, коли вони врешті тільки й годяться на те, щоб ними грати в паці? Аж мої кості ломить на думку про це.
1-й гробокоп
(співає)
Мотика й заступ, глибше рий,
Ще й саван треба ткати;
Ох! — в труні міцній, в землі сирій
Готова гостю хата.
(Викидає ще один череп)
Гамлет
От ще один. Ну чого б йому не бути черепом якого-небудь правника? Де ж його каверзи тепер, хитрощі, висновки, викрути та виверти? Як він терпить, щоб той бевзь стукав його в лоб брудною лопатою, і не позове його до суду за образу чином? Гм! А може, цей чолов'яга був свого часу перекуп-цем земель, за поміччю всяких запродажних, застав, пень, подвійних забезпек, угод та визискних. Невже в тім зиск його визиск-них, вигода його угод, що безцінний його черепок востаннє набили землею? Хіба всі ті його забезпеки, навіть подвійні, забезпечили йому хоч такий шмат землі, що його пара найдовших купчих покриє? Купа всіх його грамот на землю навряд чи й [100] уміститься в такому приміщенні. То, може, хоч власникові трохи більше відмірять?
Гораціо
Анітрохи, принце.
Гамлет
Адже пергамент роблять з баранячої шкури і?
Гораціо
Авжеж, принце, та ще з телячої.
Гамлет
То значить, барани й телята ті, що вважають пергамент якоюсь гарантією. А поговорю-но з цим чоловіком. Чия це могила,гей?
1-й гробокоп
Моя, пане.
(Співає)
Ох! — в труні міцній, в землі сирій
Готова гостю хата.
Гамлет
По-моєму, таки твоя, бо ти в ній крутишся.
1-й гробокоп
Ви як не крутіться круг неї, а все вона не ваша. А мене хоч і скрутило, та однак вона моя.
Гамлет
Крути, та не перекрути; як же вона твоя, коли вона на мертвого, а не на живого? Ти, бачу, чистий крутій.
1-й гробокоп
Крутня — для живих, пане. Вона й вас може обкрутити.
Гамлет
На якого чоловіка ти копаєш?
1-й гробокоп
Ні на якого, пане.
Гамлет
То на яку жінку?
1-й гробокоп
Теж ні на яку.
Гамлет
Кого ж тут поховають?
1-й гробокоп
Те, що було жінкою, пане. Але, царство їй небесне, вона померла.
Гамлет
Ач, як цей пройдисвіт за слова чіпляється! З ним треба розмовляти обачно, а то двозначність погубить душі наші. їй-богу, Гораціо, три роки я вже помічаю: наш вік став такий прудкий, що мужик раз у раз носаком ступає на п'яти Царедворцю, та все на мозолі... А давно ти людям ями копаєш?
1-й гробокоп
Почав я це того дня, коли покійний король наш 1 амлет поборов Фортінбраса.
Гамлет
А коли це було?
1-й гробокоп
Хіба самі не знаєте? Кожен дурень зна. Того ж таки дня народивсь молодий Гамлет. Той, що з'їхав ниньки з глузду і що його відіслали в Англію.
[101]
Гамлет
А чому його відіслали в Англію?
1-й гробокоп
А тому, що з'їхав з глузду. Там його вправлять. А як і не вправлять, невелике лихо.
Гамлет
Чому?
1-й гробокоп
Там того й не помітять. Там усі безглузді, як і він.
Гамлет
Як же він збожеволів?
1-й гробокоп
Дуже дивно, кажуть.
Гамлет
Як так дивно?
1-й гробокоп
А так, що стратив розум.
Гамлет
На якому грунті?
1-й гробокоп
На нашому, на датському. Я тридцять літ і підмайстром, і цеховим у ньому копаюсь.
Гамлет
Скільки часу пролежить людина в землі, доки згниє?
1-й гробокоп
Як не згниє ще перед смертю,— нам тепер що день божий трапляються такі пранцюваті мерці, що ледве дотягують до похорону,— то пролежить вісім чи й дев'ять років. Чинбар, той вам протягне і всіх дев'ять.
Гамлет
Чому ж той довше?
1-й гробокоп
Того, пане, що його ремесло так вичиняє йому шкуру, що вона довгий час не пропускає воду. Адже вода найбільший ворог вашого брата мерця. Ось вам ще один череп. Він пролежав у землі двадцять і три роки.
Гамлет
А чий він?
1-й гробокоп
Одного навіженого сучого сина. Чий, як ви гадаєте?
Гамлет
Не знаю.
1-й гробокоп
Чума на голову навіженому жартунові! Раз він був вилив мені на тім'я пляшку рейнського. Оцей череп, пане, належав Йорікові, королівському блазню.
Гамлет
Цей?
1-й гробокоп
Цей самісінький.
Гамлет
Дай подивлюся.
(Бере череп)
Гай-гай, бідний Йоріку! Я знавав його, Гораціо. Мастак на невгавні жарти, пречудовий химерник. Тисячу разів носив він мене [102] на горгошах. А тепер як бридко мені це згадати! Аж з душі верне. Ось тут були губи, які я не знаю вже й скільки разів цілував. Де' тепер твої жарти, твої пісеньки, вихори твоїх веселощів, від яких усе застілля лягало з реготу? Ніяк тепер поглузувати з свого власного скалозубства? Геть щелепа відпала? Заберись-но в опочивальню до якої-небудь вельможної пані та скажи їй, що, хай кладе вона на себе рум'яна хоч у палець завтовшки, однак скінчиться на такому личкові, як ось у тебе нині; посміши її. Будь ласкав, Гораціо, скажи мені одне.
Гораціо
Що, принце?
Гамлет
По-твоєму, й Александр Македонський мав такий вигляд у землі?
Гораціо
Такий самий.
Гамлет
І так само тхнув? Фе!
(Кладе череп на землю)
Гораціо
Авжеж, принце.
Гамлет
На яку ницу потребу можемо ми здатись, Гораціо? Чом би не простежити в уяві весь шлях благородного праху Александра, аж поки він стане чопом у барилі?
Гораціо
Це надто доскіпливий погляд на речі.
Гамлет
Анітрохи. Треба тільки простежити за ним, нічого не перебільшуючи, і робити правдоподібні припущення. Наприклад, так: Александр умер, Александра поховано, Александр обернувся в прах; прах — це земля; з землі копають глину; чом би тією глиною, на яку він обернувсь, не замазати затичку в барилі пива?
Могутній Цезар вмер і струх на глину,
Що нею в хаті заткнуто шпарину.
Колись на цілий світ нагонив жах,
Тепер латає стіни давній прах.
Нум тихо, бо сюди йде король.
Входять король, королева, Лаерт; вносять труну; священик, почет.
З ним королева, двір. Кого ж ховають?
Та ще й обряд неповний. Видно, той,
Кого несуть, шаленою рукою
Урвав собі життя. Хтось із вельможних.
Сховаймось, подивімося.
(Відходить убік разом з Гораціо)
[103]
Лаерт
Ото й увесь обряд?
Гамлет
Це, бач, Лаерт, шляхетний молодик.
Лаерт
Ото й увесь обряд?
Священик
Відправили ми службу, як могли.
Ви ж знаєте, непевна в неї смерть.
Коли б не владне слово короля,
Лежати б їй в несвяченій землі
До судних сурм; не квіти й молитви —
Череп'я й цеглу кидали б на неї.
А їй вінки, як нареченій, дано,
Дівоче клечання, погребний дзвін
І проводи.
Лаерт
І все вже виконано?
Священик
Все, що можна.
Ми б осквернили службу поминальну,
Співавши реквієм, мов над душею,
Що в мирі відійшла.
Лаерт
Спускайте в яму!
Хай з гожого, незайманого тіла
Зростуть фіалки.
(До священика)
Ти ж, безсердий, знай:
Творця возхвалить в янголах сестра,
А ти завиєш в пеклі.
Гамлет
Що? Сестра?
Королева
Прощай, дитино! Квітці — квіти.
(Розкидаючи квіти)
Гадала я тебе за сином мати.
Жадала я, моя прегарна доню,
Сама тобі квітчати шлюбне ліжко,
А не труну.
Лаерт
Тяжке, безмірне горе
Нехай впаде на голову трикляту,
Що так злочинно в тебе відняла
Високий розум! Ще не сипте землю,
Сестру обняти дайте ще хоч раз.
(Стрибає в могилу)
Тепер засипте і живого й мертву,
Громадьте гору в цій рівнині, вищу
Над Пеліон і над чоло високе
Олімпа синього.
[104]
Гамлет
(підходить ближче)
Хто той, чий смуток
Такий глибокий, а слова печалі
Такі гіркі, що вражені світила,
Зачувши їх, спиняють рух свій вічний?
Я — Гамлет датський.
(Стрибає в могилу)
Лаерт
В пекло забирайся!
Гамлет
Негоже молишся.
(Бореться з ним)
Будь ласка, пальці геть з мойого горла.
Дарма, що я не запальний, мов порох,
Але в мені є щось таке страшне,
Чого боятись слід. Ану, геть руки!
Король
Гей, розніміть їх.
Королева
Гамлете, мій сину!
Усі
Панове!
Гораціо
Принце мій, прошу, вгамуйтесь.
Придворні розводять їх, і вони виходять з могили.
Гамлет
Ні, ладен з ним я битися за це,
Аж доки не склеплю повік назавжди.
Королева
Але за що?
Гамлет
Офелію любив я.
Я так її любив, що й сорок тисяч
Братів, з'єднавши всю свою любов,
Мою не здужали б. На що ти здатен
Для неї?
Король
Він, Лаерте, божевільний.
Королева
Заради бога, не дражніть його.
Гамлет
До ста бісів! Кажи, на що ти здатен?
На плач? На бій? На голод? На страждання?
Чи пити оцет? З'їсти крокодила?
Я теж. Прийшов ти скиглити сюди?
Мені на встид ускочити в могилу?
Живцем себе похоронить? Я теж.
Базікаєш про гори? Хай навернуть
На нас мільйони десятин, щоб насип
Сягав верхів'ям до самого сонця,
Щоб за бородавку здалася Осса!
[105]
Гей ні, хоч просторікуєш ти красно,
Я можу ще красніш.
Королева
Це чистий безум;
З годину помордує так його,
А потім тихий, наче та голубка,
Що вивела свої пташата любі,
Його повиє спокій.
Гамлет
В чому річ?
Звідкіль у вас ненависть ця до мене?
Я завжди вас любив. Ну, та дарма.
Нехай вергає гори Геркулес,
Нявчати буде кіт, брехати — пес.
(Виходить)
Король
Гораціо, пильнуй його, будь ласка.
Гораціо виходить.
(До Лаерта)
Терпи й розмову не забудь вчорашню.
Ми справі хід дамо. Гертрудо люба,
Хай сина вашого оточить догляд.
Живий надгробок на могилі стане;
Година миру прийде і до нас;
Чекати нам уже недовгий час.
Виходять.

СЦЕНА 2
Кімната в замку.
Входять Гамлет ї Гораціо.
Гамлет
Оце й усе.