Гамлет - Шекспір Вільям

О любий сину,
Ти божевілля полум'я скропи
Розважністю. Скажи, що бачиш?
Гамлет
Його, його! Який блідий він, гляньте!
Цей образ, смуток цей, до скель прорікши,
Зворушив їх би.
(До Привида)
Не дивись на мене,
Бо ще сумний твій вид мене відверне
Від грізних діл; і зблякне замір мій;
І замість крові сльози я проллю.
Королева
До кого мовиш ти?
Гамлет
Хіба не видно?
Королева
Нічого, ні. Хоч бачу все, що є.
Гамлет
А чули ви що-небудь?
Королева
Тільки нас.
Гамлет
Та гляньте ж, гляньте! Он виходить геть
Як за життя убраний на ніч батько!
Виходить; гляньте, за поріг ступив!
Привид виходить.
Королева
То тільки вигадка твойого мозку,
Безтілий плід душевної гарячки,
Що вдатна на таке.
Гамлет
Он як, гарячки?
Мій пульс, як ваш, стукоче рівномірно,-
Ця музика, що свідчить про здоров'я.
Мої слова — не безум. Накажіть —
І я усе вам ще раз повторю,
А безум би спіткнувсь. Спасіння ради,
[75]
Собі душі єлеєм не мастіть,
Що то не гріх ваш — безум мій волає.
Єлей лише вам виразку затягне,
Тим часом гній залишиться під сподом,
А з ним зараза. Сповідайтесь небу,
Покайтесь в давнім, бійтесь за прийдешнє,
Лиш добрива не сипте під бур'ян,
Що й так буя. Даруйте щиру правду;
Адже в наш вік, роздутий від розпусти,
Повинна правда слугувати кривді,
Вклякати ниць, щоб їй допомогти.
Королева
Мені ти серце розколов навпіл.
Гамлет
Відкиньте гіршу серця половину,
А кращою живіть у чистоті.
Добраніч. Не лягайте в ліжко дядька.
Позичте цноти, як бракує вам.
Полонить нашу душу й розум звичка.
Вона мов біс і янгол водночас:
І злий, і добрий вчинок одягає
У те вбрання, що їм найбільш пасує.
Вдержіться сю ніч, завтра легше буде
Терпіти піст, а там все легше й легше.
Натуру навіть людську звичка мінить,
Приборкує диявола самого
Чи й виганяє геть. Ще раз добраніч;
Коли вас бог простить, то й син попросить
У вас благословення. Що ж до нього,
(показуючи на Полонія)
Я каюсь. Так хотіли небеса,
Щоб я скарав його, а він мене,
Щоб став я в них слугою і бичем.
Про нього я подбаю й відповім
За смерть його як слід. Ще раз добраніч.
Щоб добрим бути, мушу стать лихим.
Зло почалось, а гірше йде за ним.
Міледі, ще одне!
Королева
Що мушу діять?
Гамлет
Лише не те, що я вам щойно радив.
Хай сластолюбець звабить вас на постіль,
Вам щипле щічки, мишкою зове
І хай, поганячи брудним цілунком,
Бридкими пальцями огрібши шию,
З вас витягне признання, що ваш син
[76]
Геть не шалений, а шалено хитрий
І лиш вдає безумство. Хай він знає.
Чи ж королеві, гарній, ніжній, мудрій,
Від жаби, від кота, від кажана
Ховати цю важливу таємницю?
Ні, всупереч розважливості й глузду,
На дах здеріться з кліткою пташок,
Їх випустіть, самі ж, як мавпа в байці,
Заради спроби влізьте в клітку та й
Зламайте карк собі.
Королева
Я радше подих затаю навіки —
Ніж видихну хоч слово, сину мій,
Про те, що ти казав.
Гамлет
Я їду в Англію, ви чули?
Королева
Лихо,
А я й забула. Вирішено так.
Гамлет
Листи уже з печатями, й наказ
В руках у двох моїх товаришів,
Яким я вірю, мов гадюкам підлим.
Вони мені проторять шлях до пастки.
Нехай. Ну й сміху буде, як грабар
На власному підкопі підірветься!
Хоч би там що, а я на лікоть глибше
Під їхню міну вриюсь, хай злетять
До місяця! Хіба не розкіш, щоб
Дві хитрості зіткнулись лоб у лоб?
(Показуючи на Полонія)
Цей чоловік від'їзд мені приспішить,
А тельбухи я звідси відтягну.
Добраніч, матінко. О, цей вельможа
Тепер поважний, скромний, мовчазний.
Хоч за життя був балакун дурний,-
Ну, пане, докінчім, що почали.
Добраніч, матінко.
Виходять: спочатку королева, за нею — Гамлет, волочачи Полонія.
[77]

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

СЦЕНА І
Кімната в замку.
Входять король, королева, Розенкранц і Гільденстерн.
Король
Не без причин зітхання ці глибокі.
Відкрийтесь нам: ми маєм знати все.
А де ваш син?
Королева
Лишіть нас на хвилину.
Розенкранц і Гільденстерн виходять.
Королю мій, що бачила я сю ніч!
Король
Що, що, Гертрудо? Що там робить Гамлет?
Королева
Шаліє, наче море й ураган,
Коли вони змагаються, хто дужчий.
За килимом йому почувся шелест,
Добув меча і з вигуком "Пацюк!"
У маячні наосліп заколов
Сердешного старого.
Король
Лютий вчинок!
Були б ми там, було б і нам таке.
На волі небезпечний він для всіх:
Для вас самих, для нас, для будь-кого.
Хто ж відповість за це криваве діло?
Вину складуть на нас, бо ми ж і мали б
Тримати на припоні та на оці
Безумця молодого. Ми з любові
Забули зовсім про здоровий глузд,
Соромились, мов хворий, що мовчить
Про виразку погану, поки та
Все тіло не роз'їсть. То де він нині?
Королева
Кудись потяг убитого. Над трупом
Його безумство, наче цятка злота
В руці брудній, засяло чистотою.
Оплакує він гірко вчинок свій.
Король
Ходім, Гертрудо!
Ще сонце гір торкнутися не встигне —
[78]
Він відпливе. А вчинок той лихий
Нам треба спритно і по змозі гідно
Подати й зм'якшити. Гей, Гільденстерне!
Повертаються Розенкранц і Гільденстерн.
Ви, друзі, йдіть, візьміть собі підмогу.
Полонія в нестямі Гамлет вбив
І витяг геть з покоїв королеви.
Знайдіть його і заспокойте. Тіло
Несіть в каплицю. Поспішіть, будь ласка.
Розенкранц і Гільденстерн виходять.
Ходім, Гертрудо. Наймудріших друзів
Покличмо, розкажімо їм, що сталось
В недобрий час і що рішили ми.
Як вчиним так, то, може, поговір,
Що швидко облітає цілий світ,
Немов ядро гарматне, нас не вразить,
А лиш протне повітря, йдім відсіль!
В моїй душі і страх, і тоскний біль.
Виходять.

СЦЕНА 2
Інша кімната в замку.
Входить Гамлет.
Гамлет
Захований як слід.
Розенкранц І Гільденстерн
(за сценою)
Гамлете! Принце Гамлете!
Гамлет
Цс! Що за галас? Гамлета кому? Ба, це вони.
Входять Розенкранц ! Гільденстерн.
Розенкранц
Скажіть, що ви зробили з трупом?
Гамлет
Змішав з землею — він належить їй.
Розенкранц
Скажіть нам, де він є, щоб ми могли
Його в каплицю віднести.
Гамлет
Не вірте.
[79]
Розенкранц
Не вірити чому?
Гамлет
Що вашу тайну я вмію берегти, а свою ні. На яку ще відповідь може розраховувати губка?
Розенкранц
Ви маєте мене за губку, принце?
Гамлет
Авжеж, за губку, що вбирає королівську ласку, щедроти і зиск від його влади. Такі слуги — найкращий десерт для короля. Він держить їх, мов та мавпа горіхи, за щокою; першими кладе в рот, останніми ковтає. Коли забагнеться того, що ви навбирали, досить вас почавити, і ви знов суха губка.
Розенкранц
Не розумію вас.
Гамлет
Вельми рад. Хитра мова не для дурного вуха.
Розенкранц
Принце, ви б сказали нам, де тіло, і пішли б з нами до короля.
Гамлет
Тіло при королі, та король не при ділі. Бо то таке наш король?
Гільденстерн
Ви сказали на короля "що"?
Гамлет
Ні, він — ніщо. Ведіть мене до нього. Ховайся, лисичко, поки не піймали.
Виходять.

СЦЕНА 3
Інша кімната в замку.
Входить король з почтом
Король
Знайти його і відшукати тіло
Звелів я. Небезпечний він на волі!
Та круто, по закону, з ним не вдієш:
Улюбленець дурної він юрби,
Яка не розумом, очима любить
І важить тільки кару винуватця,
А не вину. Щоб гладко все спливло,
Його від'їзд раптовий має здатись
Розважним рішенням. Так, сильну хворість
Лиш сильні ліки гоять. А інакше
Ніщо вже не поможе.
Входить Розенкранц.
Ну, дізнались?
[80]
Розенкранц
Де мертве тіло сховане, королю,
Не допитались ми.
Король
А де він сам?
Розенкранц
Тут, владарю, під вартою, і волі
Жде вашої.
Король
Хай стане перед нас.
Розенкранц
Гей, Гільденстерне! Принца приведіть.
Входять Гамлет і Гільденстерн.
Король
Ну, Гамлете, а де ж Полоній?
Гамлет
На вечері.
Король
На вечері? Де?
Гамлет
Не там, де він їсть, а де його їдять. Круг нього саме зібралося велемудре хробацтво, що добре знається на політиці. Черв'як — справжній імператор над усіма їствами й напоями. Ми годуємо худобу, що годує собою нас, а самі годуємось, щоб нагодувати черву. І ситий король, і худий жебрак — тільки різні наїдки, дві страви на той самий стіл. Кінець для всіх один.
Король
На жаль, це так.
Гамлет
Людина може вудити на черв'яка, що їв короля, і поїсти риби, що їла того черв'яка.
Король
Що ти хочеш цим сказати?
Гамлет
Нічого, тільки показати, що й король може відбути подорож по кишках злидаря.
Король
Де Полоній?
Гамлет
На небі. Пошліть туди по нього. А як ваш посланець не знайде його там, пошукайте в іншім місці самі. А коли за місяць ви його таки не знайдете, то вчуєте носом, ідучи по сходах на галерею.
Король
(до придворних)
Підіть пошукайте його там.
Гамлет
Вас він підожде.
Придворні виходять.
Король
Мій Гамлете, для власної безпеки,
Що завдає нам клопоту не менше,
[81]
Ніж "єобачний вчинок твій — жалю,
Тобі годиться вибратись відсіль
Немов на крилах. Тож лаштуйсь в дорогу.
Судно готове, віє добрий вітер,
Супутники твої плисти готові
До Англії.
Гамлет
До Англії?
Король
Так.
Гамлет
Добре.
Король
Ти кажеш так, мов знаєш наші мислі.
Гамлет
Я бачу херувима, що бачить їх. Гаразд, отже, з Англію! Прощайте, люба матінко.
Король
Ти хотів сказати: "коханий батьку".
Гаялет
Ні, мати. Батько й мати — чоловік та жінка, а чоловік та жінка — одна плоть. Тож ви моя мати. Отже, б Англію!
(Виходить)
Король
Рушайте назирці; в дорогу квапте,-
Жадаю я, щоб він відплив до ночі.
Не гайтесь! Все, що справді допоможе,
Я виклав у листі. Спішіть, благаю.
Розенкранц і Гільденстерн виходять.
Якщо, Англійцю, в тебе я в пошані,-
А надає ваги їй міць моя,
Бо в тебе ще багріє й нині шрам
Від датського меча і нам данину
Ще й досі платиш,— не байдуже приймеш
Наказ наш королівський, що велить,
Як сказано в моїх листах, негайно
Убити Гамлета. Убий його!
Бо він, мов трясця, сушить кров мені.
Зціли мене! Допоки вість про страту
Не дійде звідтіля до вух моїх,
Мені в житті моїм не знати втіх.
(Виходить)
[82]

СЦЕНА 4
Шлях понад морським узбережжям Данії. Входять Фортінбрас, капітані солдати в поході.
Фортінбрас
Вітайте, пане, датського державця.
Скажіть, що Фортінбрас на дозвіл жде
Обіцяний — пройти його землею.
Побачимося там, де домовлялись.
Якщо його величність так жадає,
Ми особисто стрінемося з ним.
Перекажіть це.
Капітан
Слухаюсь, мій пане.
Фортінбрас
Повільним кроком руш!
Фортіибрас із солдатами виходить. Входять Гамлет, Розенкранц, Гільденетерн та інші.
Гамлет
Звідкіль це військо?
Капітан
3 норвезької землі.
Гамлет
Куди прямує?
Капітан
На Польщу.
Гамлет
А хто веде?
Капітан
Принц Фортінбрас, племінник короля.
Гамлет
Йдете ви проти усієї Польщі
А чи лише на прикордонні землі?
Капітан
Якщо по правді і без перебільшень,
Йдемо ми здобувати шмат землі,
З якого тільки й користі, що назва.
За п'ять дукатів я не взяв би навіть
Його в оренду.