Заспів - Рудокас Вітаутас

Хто мав такий болючий слух
І знав слова пророчі,
Щоб найзлиденніший пастух
Співав глухої ночі?
Не з'їсть її віків іржа, —
Вона ганьби не знала, —
Ця пісня — предківська душа,
Що з небуття постала...
Печаль мене пройма од слів...
Пряде основу мати.
І в серце углибає спів —
Бо в путь мені рушати,

Перекладач: Анатолій Глущак