Зрада. Двічі в одну річку - Соломія Лісневська

- Чорт! Тільки цього мені зараз... Інна, у мене був до біса важкий день, Так, саме зараз мені не вистачає тільки твоїх звинувачень для повного щастя.

- Відпусти, - шиплю в губи. 

Він насупився, але повільно розтиснув пальці. Очі наповнилися люттю. Уже справжньою. Бо не звик отримувати відмову. Що завгодно - пристрасть, лють, але тільки не відмову. Влада. Абсолютний контроль наді мною. Над моїми емоціями й тілом. Саме це мене так лякало в ньому і притягувало. 

- Ну продовжуй розповідати який у тебе поганий чоловік. Я чекаю. Давай рідна, не стримуйся. 

- Мені нема чого тобі розповідати. Я вже все сказала.

- Чудово. Значить закінчили. Можеш винести мені мозок завтра. 

З цими словами він різко відсахнувся від мене і вийшов з кухні, грюкнувши дверима. Я сповзла на стілець як ганчіркова лялька. Наша перша сварка за довгий час. Серце все ще шалено калатало, а на язиці залишився неприємний присмак гіркоти. 

Закрила обличчя руками і спробувала взяти себе в руки. Може, мені варто було промовчати? Серце стиснулося. 

Ще кілька хвилин просиділа, відновлюючи дихання, потім встала і попрямувала до спальні. Чекала, що ось-ось чоловік прийде й ляже в ліжко, але цього не сталося. Здавалося, від розчарування паралізувало тіло, бо не звикла за стільки років до самотнього холодного ліжка.