На зустріч любові - Софія Кривцова

— Максиме, ти де? — покликала я, зайшовши до вітальні. Він сидів на дивані, а поруч — Софія з коробкою фарб у руках. Микита ж обережно водив пензликом по стіні. — Що ви робите? — запитала я, не знаючи, як реагувати на цей хаос. Максим підняв голову, і я побачила, що на його щоку була зелена пляма фарби. — Малюємо нашу сім’ю, — відповів він із серйозністю, наче це було найочевидніше рішення у світі. — Але стіна... — почала я, проте слова застрягли в горлі, коли я побачила себе на малюнку — між двійнятами і Максимом, усміхнену і щасливу. — Тепер ти частина нас, — тихо додав Максим, дивлячись прямо мені в очі.