Вулкан для Венери - Устина Цаль
Усмішка і сльози вирішили не змагатися, а показатися одночасно. Тремтячими пальцями Віра взяла ручку і поставила підпис на так званому «шлюбному контракті».
Тиміш усміхнувся, поцілував її у маківку, а тоді повернув обличчям до себе. Вірині очі світилися від щастя і сльозинок. Він легко провів пальцями по її вологій щоці, а тоді сказав:
- Знаєш… Якщо вже ти Венера, то я хочу бути твоїм Вулканом.
- Але ж Вулкан старий і кульгавий, і взагалі – «чому вона за нього вийшла».
- Колись, можливо, я буду старим і кульгавим. Але навіть тоді ти будеш для мене Венерою.
Віра широко усміхнулася, дивилася просто у вічі своєму Вулкану і думала, як же сильно його кохає.
- Я так тебе… - хотіла нарешті зізнатися, але Тиміш не дочекався останнього слова, поцілував, і її зізнання передалося дотиком вуст до вуст.
Він стис її у міцних обіймах, і Віру затягнуло у якусь нову стихію. Вона мимоволі поклала руку на живіт, мовби переконуючись, що крихітка там нормально реагує на таку напористість свого тата.
А тоді… А тоді Віра, чи то пак Венера, зрозуміла, який же її Вулкан таки хороший.
І усміхнулася просто у поцілунок.
