Тілоохоронець для не коханої - Олександра Малінкова
- Ні, дім прибирає працівниця клінінгової компанії, яка приходить раз на тиждень. Басейн і газон – працівник цієї ж компанії двічі на місяць. А готувати, не можу сказати, щоб я фанатіла від цього процесу, але я люблю їсти те що готую сама. Коли хочу і так як хочу. Якщо я забажаю високої кухні, завжди можна викликати доставку. Так як і замовити продукти. - Тихо і без особливих емоцій монотонно відповіла дівчина й продовжила приготування їжі, - так можливо вона перегинає палицю зараз своєю зверхністю, але їй байдуже, що Інна про неї подумає. Сюди її не запрошували.
Тим часом зведена сестра почала накидати кола по кухні. Зазираючи у різні шухлядки.
«Тільки спокійно, Адо!»: наказала собі вона.
- Тобі допомогти щось знайти? – Нарешті не витримала й запитала Адель.
Та Інна проігнорувала її слова й відвернулася до вікна.
- Ого, нічого собі, люба сеструня, - вигукнула руда.
«Яка я тобі сестра»: подумала знову Ада й закусила нижню губу. Все ж таки виховання, яке їй дали батьки, хоч якось стримувало, щоб вона не почала відповідати відверто та агресивно.
- То он як!
- Що он як? – Перепитала Адель.
- То ти теж не погано розважаєшся! Цікава у Вас з Павлом сімейка!
- І у чому цікавість? – Адель з усієї сили стиснула ніж нарізаючи цибулю для котлет.
- Ну, твій благовірний розважається на курорті з коханкою, а ти тут з цим, - вона тицьнула пальцем кудись у напрямок саду, де як зазвичай, займався спортом Лекс.
- Звідки така інформація де зараз мій чоловік? – Льодяним тоном запитала вона.
- Сама поглянь, - Інна дістала з кишені телефон, підтюпцем підбігла до неї, й зі злорадною посмішкою продемонстрували скріни фото з інстаграмм.
- Ну й що тут видно? Чиюсь спину, якусь дівку?
- Ну що тут не зрозумілого, дивись! Підпис: «Мій незабутній відпочинок на Мальдівах з коханим» й рука та годинник твого чоловіка. Так його самого не видно, але годинник Арестова, це сто відсотків. А ця як ти кажеш – дівка, його секретарка, після смерті твого батька!
- Який талант дедукції, браво Інно! – Хоч пальці і тремтіли, але Адель все ж таки не полишила приготування вечері, як і обіцяла Олексію.
Ця її відстороненість тільки ще більше розохотили зведену сестру. Пробити на емоції, змусити страждати, ось яка була ціль. Як так, що вона не реагує? Завжди реагувала, а зараз ні? Стримується? То мабуть Інні лише треба трішки підлити олії у вогонь.
- Ну ти теж, дівчина талановита! Перша спроба не навчила, досі не перестала підбирати жебраків? Чи смак все ж таки з роками став краще? – Інна знову залипла на розгляданні силуету Лекса.
- Поясни мені, сестричко, - Адель зробила наголос на останньому слові, - якого тебе сюди занесло? Має ж бути якась причина? Не вірю я, що ти пригадала про моє існування через три місяці й тобі нічого не треба! Наче ж до читання заповіту ще довго, зарано для візиту!
- Нащо так погано думати про людей, - дівчина спробувала зобразити янгольське обличчя.
- Правду, Інно! – тільки її вже вся ця ситуація вибісила на стільки, що все важче й важче стає себе контролювати.
- Добре, - здалася нарешті недородичка й після театральної паузи, стерши з себе янгольську подобу, продовжила, - мати затіяла ремонт, ці брудні будівельники, з їх перфораторами й твоя Гіля, яка на те все реагує, зводять мене з розуму!
- Гелена, - серце пришвидшилося у грудях дівчини, - де зараз моя дівчинка?
- В автівці з моєю служницею, - очі Інни заблищали, все ж таки вона добре вивчила слабкості цієї пихатої сучки.
- То ти нас пустиш? – Цей солодкий смак майже перемоги, вона зараз відчуває себе просто богинею маніпуляції. – Не переймайся, не на довго, всього лише на декілька днів.
- Добре, - неохоче погодилася Адель й повернулася до котлет, які ось-ось почнуть пригорати.
«Все це, маленька, тільки заради тебе! Як же ж я сумувала за тобою! Мачуха навмисне так довго не віддавала тебе, а зараз самі пропонують?»: Адель вимила руки, зняла сковорідку з вогню й кинулася до воріт.
