Тілоохоронець для не коханої - Олександра Малінкова
Ще хвилиночку, ще одну, так хочеться подовжити цю мить, ці хвилюючі відчуття. Вона сама не помітила, як почала скорочувати відстань між ними. Очі в очі… Тільки він зараз центр її всесвіту…
Несподівано цю інтимну тишу розрізав дзвінок мобільного.
Адель вийшла з під солодкого гіпнозу й потягнулася до рюкзака, який лежав поряд.
- Адо, чому так довго не брала слухавку, я майже зістарилася тут чекати. Я під будинком впусти мене! – Проверещала Інна та швидко відбила дзвінок.
- Дідько, - не втрималася від лайливого слова Адель й закинула голівку догори, - вона під будинком! Та хто звав її!
- Якщо твоя родичка, - Лекс мило посміхнувся й зробив у повітрі лапки, - здумає кидатися на тебе з ножем чи будь якою іншою зброєю, кричи, я трішки позаймаюся в садку, - зсадити тебе?
- Що? О, ні-ні не треба, я сама! – вона обережно зіскочила.
Як Аді не хочеться бачити цю руду заразу, та ще й зараз. Та діватися нікуди.
Павло відкинув руку сонної коханки й вибрався з бунгало, як йому зараз хочеться закурити! Згадав про телефон, який знову ожив у руці. Відбив нав’язливий дзвінок від одного з підлеглих, й знову перейшов до перегляду відеокамер у додатку.
«Ось ти де?»: побачив дівчину й від серця відлягло.
Не потрібна, але його власність! Його, доки сам не захоче! А потім коли отримає свої гроші, вирішить, що з нею робити!
- Перевіряєш, чи не розважається твоя благовірна доки ти тут зі мною? – Зі злістю у голосі запитала Софа.
- Не мели дурниць! – Викрикнув він, як це вона посміє на когось його проміняти? Його, найбажанішого чоловіка на світі! Якась зухвала багата-бідна дівчинка!
- Чого це дурниці? Я ж бачила твого нового тілоохоронця! Нічого такий! – Вона мрійливо закусила нижню губу, та швидко скрикнула від болю, коли Павло з силою стиснув її щелепу пальцями.
- Він не у її смаку! Я знаю, який тип подобається їй, а цей брутал вміє тільки залізо таскати й писок бити! Для цього він до неї і приставлений!
- Як скажеш, - пропищала вона, й спробувала позбутися його руки.
