Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав

Не можу більше сидіти на місці , підходжу і нависаю над нею . Не відпущу її від себе , ніколи . Чітко розумію .

Мої губи накривають її , і я відразу поглиблюю поцілунок . 
Її тіло наче створене для мене . Кожен рух в такт моєму. Ніжна , тендітна шкіра , якої хочеться торкатися . Проводжу руками по дівочих ідеальних вигинах і наче загоряюся зсередини . 
Неможливо відірватися від цієї дівчини . 
Неможливо не думати про неї , коли вона далеко . Неможливо не торкатися її , коли вона поруч . 
Вона наче мій особистий фетиш.

- Мені треба іти .- тихо шепоче Емма , розриваючи наш поцілунок.
- О дев'ятій я буду чекати біля виходу.

Не хочу , але відпускаю дівчину зі своїх рук і вона іде до дверей , усміхаючись мені на прощання .

Я вже знаю куди відвезу Емму завтра ...
А ще хочу запропонувати їй переїхати до мене ...
Цікаво , чи погодиться вона ?

Вона могла б більше не працювати тут . Я  прекрасно забезпечу нас всім необхідним .
В уяві  вже бачу як ми разом прокидаємося кожного ранку , як Емма готує на моїй кухні сніданок , як чекає мене вдома після роботи ...
І мені це дійсно подобається .

- Старієш , друже ....Старієш...- усміхаюся своєму відображенню у дзеркалі .
А зараз мені потрібен холодний душ...

    ***

Емма

Що це з тобою відбувається?- питає Віка , коли я пробігаю біля ресепшена.
- Нічого.- а сама розумію що усміхаюся наче дурненька .
- Як же нічого ? Ти ж вся світишся . Закохалася чи що?- допитується Настя .
- Просто чудовий день . І настрій прекрасний .- відповідаю з усмішкою й іду в бік ліфтів.
- Угу...так ми і повірили ...- сміються мені в слід дівчатка.

Хай сміються ... Закохалася , так ...
І це дивовижне відчуття . Наче літаєш над землею . 
Навіть неохайні гості та не прибрані номери не псують настрій .
А ще весь час хочеться посміхатися .

Завтра вихідний і я так хочу провести цей день з Адамом . Тільки ми вдвох ...

Виходжу з чергового номеру і в кінці коридору бачу Іру , яка теж закінчила прибирання . Вона зупиняється на пів дорозі до ліфта , точно не хоче стикатися зі мною . І від цього мені погано .
Іра саме та людина , з якою зараз я б хотіла поділитися своїм щастям , та вона не зрадіє ...

Залишаю візок біля стіни й іду до подруги . Нам потрібно поговорити . Тоді вона зрозуміє що мені добре , Адам мене не образить і їй нема чого перейматися .

- Привіт .- зупиняюся за метр від неї.

Іра роздивляється мене наче картину в галереї , а потім дивиться в очі .

- Ти не ночувала вдома .- вона спокійна , але голос серйозний , суворий .
- Я кохаю його.
- Не сумніваюся .
Тихо промовляє подруга та опускає голову . Кутики її губ повзуть вгору .

- Ти не послухалася моєї поради ...- хитає головою Іра .
- І я щаслива .
- А що буде далі ?
- Побачимо.

Іра підіймає  на мене погляд і я не бачу злості . А це хороший знак . 
Роблю крок до неї і бачу як її губи розтягуються в посмішці . А потім вона обіймає мене . І на душі стає так легко .
Вона ж моя єдина подруга ...

- Якщо він тебе образить ....- виразно каже Іра .
- Ти його знищиш.
І ми обидві сміємося .

     ***

- Отже , у вас все було ?- допитується Іра , поки ми обідаємо в роздягальні .

Ну як обідаємо . Я вже хвилин з десять намагаюся вкусити шматок відбивної , а подруга витягує з мене деталі нашого з Адамом побачення .

- Ти даси мені спокійно поїсти ?- питаю , намагаючись бути серйозною.
- То було чи ні ?
- Так , було .- здаюся , розуміючи що вибору нема.
- І як ???- нависає наді мною дівчина .
- Ой , ні . Цього я розказувати не буду . І не питай . І взагалі , досить . У мене багато роботи ще .
Швидко підіймаюся  і зібравши речі , іду до дверей .

- Тобі хоч сподобалося?
- Дуже ...- відповідаю з усмішкою і відразу вилітаю за двері .

Друга половина дня проходить швидко . Роботи менше не стає . А ще весь час приходять на телефон повідомлення від Іри зі смішними смайликами і зовсім незручними питаннями . На які я , звісно ж , не відповідаю .

І ось , знову від роботи мене відволікає звук мобільного . Дістаю з фартуха телефон  , вже знаючи що це знову подруга , але ні .
Адам . І я відразу випрямляюся .
Навіть поправляю зачіску , наче він побачить ...
Мабуть , щодо завтрашнього дня уточнити хоче ...

" Вибач , доведеться перенести наш вихідний . Потрібно терміново поїхати у справах на кілька днів. 
Буду дуже сумувати , моя лисичко."

Усмішка зникає з мого обличчя ... 
Я розумію , що Адам зайнята людина . В нього бізнес , робота ...
Але так хотілося побути з ним ...

В роздягальню заходжу вже зовсім не радісна . Настрій гірше нема куди . 
Сідаю біля вікна і просто дивлюся в нікуди .

- О, ти вже все прибрала ? Ну ти й швидка ...- в роздягальню заходить Іра .

Дівчина кілька хвилин ходить туди сюди по кімнаті , робить свої справи , а потім сідає біля мене.

- Ти чого мовчиш ? Замріялась чи що ? Тебе сьогодні знову не чекати вночі ?- усміхається подруга .
- Разом підемо додому .
- Щось сталося?- відразу насторожується дівчина.
- Адам поїхав у справах . Його не буде кілька днів. 
- Зрозуміло . То от чому ти наче в воду опущена ....

Відповідати не хочеться ... Тому я просто сиджу і дивлюся все ще у вікно .

- А ти чого так засмутилася ? Він же в тебе бізнесмен . У нього купа справ , сама розумієш . Робота , персонал , салони , машини , клієнти ...- перераховує Іра .

І мені справді стає легше . 
Дійсно , чого це я ? В Адама ж стільки роботи . Керувати автомобільними салонами , це тобі не порошинки з меблів стирати . А наскільки мені розповіли друзі Орлова , начальник він дуже суворий і тримає все під контролем .

- І телефон же придумали, щоб люди могли спілкуватися . Невже не зможеш кілька днів почекати свого принца ?- питає Іра.
- Просто ми домовлялися разом провести завтрашній день...от я і засмутилася ...
- Думаю , ми з тобою також знайдемо чим зайнятися ...- підморгує подруга .