Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав

- Ну , як же ? Ти мені винна . Погодилася , а потім втекла ... Погана дівчинка .- торкаючись носом моєї шиї говорить цей придурок , і рукою стискає до болю  сідницю.
Від чого я здригаюся .

- Відпустіть !- майже кричу , але це його не зупиняє .

- Емма ...- за куліси заходить Сергій .

І нарешті мене відпускають .

- Ти знайшла пилосос ?- питає хлопець , дивлячись  стурбовано на мене , а потім на чоловіка який стоїть поряд .
- Так ... Двері не змогла відкрити .
- Зараз я допоможу .- Сергій підходить до нас і я відступаю .

А незнайомець відходить в бік сцени ,  усміхнувшись мені посилає повітряний поцілунок , і зникає за ширмою.

- Ну , відкрились... Все добре , наче ...- говорить Сергій виносячи пилосос .
- Так , дякую ...- нарешті видихаю .
- Точно все гаразд ?- питає хлопець .
- Так , все гаразд ...

Забираю інструмент для роботи й іду до залу .
Боюся що там знову побачу його , але ні . Схоже , цей козел відразу пішов .
Та мене лякає що він знаходиться все ще в готелі . 
Що він тут взагалі робить ?
Хто він ?
 

      ***

Адам

Коли я востаннє писав повідомлення ? В десятому класі ...?
Немов хлопчисько тикаю в екран смартфона , набираючи милі словечка.

Сьогодні я хочу відвести Емму в особливе для мене місце , де я - саме я , а не бізнесмен з набитим гаманцем . Ніколи не брав з собою дівчат , та схоже лисичка не просто дівчина з якою хочеться провести час .

Згадую наш поцілунок на пляжі та ой як хочеться повторити , а ще продовжити його...
Але з Еммою не можна поспішати , вона не з тих дівчат які стрибають в ліжко багатих чоловіків заради цяцьок. 
І мені це дуже подобається .

В пам'яті спливає смак її губ . Солодких , пухких , ніжних губ , які неможливо забути . І я не міг ... Всю ніч . 
Довелося допомогти собі самому розрядити напругу .
Та це також надовго не допомогло . Варто було тільки закрити очі , як згадував тремтяче дівоче тіло у своїх руках.

Зазвичай , жінки які були зі мною самі проявляли ініціативу , і точно знали як і що робити , а лисичка наче сліпе кошеня , яке хочеться пригорнути , зігріти , навчити ....

В штанах тут же стає тісно. Дідько , знову. ..
Ця дівчина зводить з розуму .

Дивлюсь на темний екран мобільного і розумію що чекаю від неї повідомлення . І вона відповідає .

" Я також скучила ..."
І наче стріла в саме серце потрапляє ... А вона ж нічого такого не написала ...

Вирішую подзвонити , хоч голос почую . А може дізнаюся де вона зараз , чи піду подивитись чим займається .
Коли ніхто не буде бачити , зможу торкнутися її ніжної шкіри , або ж навіть  притягнути до себе і поцілувати...

Та не встигаю набрати номер , як мої фантазії розриває повідомлення , яке приходить на робочий ноутбук  .

Онлайн конференція з німецькими партнерами , повідомляє моя помічниця .
Зовсім забив на роботу ... Це не правильно .
Тому застібнувши верхні ґудзики сорочки , сідаю в шкіряне крісло і вмикаюся в процес .

Майже півтори години переговорів і контракт на постачання імпортних деталей у мене в кишені . Кладу собі подумки  галочку та іду в душ .

Залишилося ще декілька дзвінків , перевірити нові постачання автомобілів у салон і можна викрадати Емму з роботи .
Так , знову доведеться слізно просити Олену Григорівну відпустити мою Попелюшку . 
Тому до справ. Але спочатку обід .
 

   ***

В ресторані людей не багато і я вибираю столик в самому кінці зали , біля великого вікна . 
Замовивши стейк зі свинини та тушковані овочі , витягую свій телефон .

" Де ти, лисенятко ?"
Пишу з посмішкою і відправляю Еммі .
Відповіді не приходить .

Отже , працює . Вона занадто багато працює... 
Я б міг її забезпечити всім необхідним ...
Навіть навчання оплатити можу , якщо вона захоче ...
Так , стоп . Чого це я ?
Чи не занадто це серйозно ? Невже я готовий до таких стосунків ?
Ніколи не виникало в мене такого питання ...

Офіціант приносить моє замовлення і побажавши смачного залишає насолоджуватися обідом .

- А я хотів тебе набрати ...- чую позаду голос Назара, а через секунду хлопець падає навпроти в крісло .
- Вирішив пообідати . Складеш компанію ?- пропоную , підкликаючи жестом офіціанта .
- Так , можна ...

Поїсти вже спокійно не виходить , оскільки мій друг не дуже мовчазний , навіть з набитим ротом .
Тому я цілу трапезу слухаю його казочки .
Більшість з яких очолюють дівчата .
О , так , ця тема для Назара головна .

- Послухай , колись ти зустрінеш таку дівчину , що не зможеш на інших навіть дивитися .- перериваю його чергову розповідь і хлопець замовкає .
- Ти що , чувак ? Навіщо зупинятися на одній , якщо навколо стільки рибок ?- усміхається він і показує рукою навколо .

Оплачую рахунок і збираюся іти до себе в номер , як друг пропонує зайти в спортзал . Не довго обдумуючи пропозицію погоджуюся.  
До вечора ще часу вдосталь , справ нагальних нема , тому не погано привести в норму тіло .

- А знаєш ...є одна пташка ...- включаючи поряд зі мною бігову доріжку , промовляє  Назар.
- Не як всі ?- перепитую з усмішкою .
-Ммм, точно не як всі . Вона інша ... Така собі нецілована квіточка в саду розпусти .
- Ну ти й загнув.- з грудей виривається сміх.
- Але ми це виправимо.- сміється у відповідь хлопець.

    ***

- Завтра початок конференції . Та ввечері я вже буду вільний . Може завалимося в клуб ?- питає Назар , коли ми виходимо зі спортзалу .
- Можливо ... Точно поки не можу сказати .- відповідаю і попрощавшись з другом іду до ліфтів .

В кабінці знову перевіряю гаджет . Жодного дзвінка від Емми , чи повідомлення .
Де ж ти , лисичко ?

Виходжу на своєму поверсі та помічаю в кінці коридору візок з білизною . В душі горить надія , що це вона в номері ...
Проходжу повз своїх дверей і іду прямо до мети . Та зробивши кілька кроків зупиняюся . З номера виходить білявка , у формі покоївки .
Відчуваю розчарування , але глянувши ще раз на дівчину згадую що це подруга Емми.