Будь моєю назавжди - Вікторія Вецька
— Я не бив його. Так, я випивав в парку, але не бив, — впевнено вимовив мій клієнт, його голос був наповнений щирістю.
В залі настала напружена тиша, кожен присутній затамував подих, очікувавши вердикту. Усі погляди були спрямовані на суддю, який мав вирішити долю мого підзахисного.
Коли суддя оголосив перерву для обговорення вироку, ми з Назаром вийшли на свіже повітря. Він обійняв мене, і його підтримка та тепло були саме тим, що мені було потрібно.
— Ти все зробила правильно, — сказав він тихо. — Незалежно від результату, ти боролася до кінця.
Повернувшись до залу суду, я стояла, очікувавши вироку. Серце калатало, і кожна секунда здавалася вічністю. Нарешті, суддя повернувся і прочитав вердикт. Мого підзахисного звільнили від усіх звинувачень через відсутність достатніх доказів. Коли оголосили вирок я з підзахисним обійнялися в знак перемоги. Вираз обличчя Олега перетворився зі страху на величезне полегшення, а я відчула хвилю позитивної енергії, що заповнила зал. Вороненка ж забрали під варту просто в залі суду.
Після судового засідання ми повернулися додому, обійнявшись і вдосталь насміявшись від радості. Цей день став великою перемогою для мене. Хоча в моєму житті було багато викликів і перешкод, я розуміла, що моя робота адвоката — це не лише про захист прав інших, а й про те, щоб принести справедливість у світ. Ми разом святкували перемогу, але це був не лише успіх у справі. Для мене це було підтвердженням того, що з твердою вірою і наполегливістю можна досягти перемоги.
Ця справа стала для мене новим кроком у розвитку як професіонала і як людини. Той день став підтвердженням того, що навіть у важкі моменти важливо залишатися міцним і вірити в себе. І хоча шлях був складним, я була вдячна за підтримку Назара та можливість бути тим, хто допомагав тим, хто цього потребував.
