Покоївка з привілеями - Софі Бріджертон

— Чорт! Вони, здається, повертаються… — вилаялася я, опускаючи назад футболку, яку Соретті вже встиг задерти, притулившись до мене ззаду й обхопивши мої груди долонями.

Кашлянувши, він усе ще стояв у мене за спиною, ховаючи за моєю дупою стояк, який вже виступав з-під джинсів.

Але коли двері ліфта роз'їхалися, з’явилися аж ніяк не мої батьки, а Лука.

Закинувши на плече шкірянку, він, піднявши брову, придивився до нас і усміхнувся, немов знав, що тут відбувалося, поки він не припхався так невчасно.

— А ти до нас щось зачастив… — буркнула я, і це геть не скидалося на подяку за порятунок від Джаспера.

— Я теж радий тебе бачити, Бессі, й дізнатись, що тобі вже краще. А ще мені анітрохи не соромно, що я завадив вашому перепихону, — дошкульно усміхнувся він. — Та я подумав, може, комусь з вас цікаво, як ся має любе крижане стерво…

Після того, як Лука отримав від мене кислу фізіономію та колючий погляд, ми з Тоні перезирнулися. І я зітхнула.

— Гаразд, пішла за келихами.

І попростувала до кухні. Секс почекає. Зрештою, в нас на дорослі забавки тепер безліч часу, еге ж? Чи я зарано розслабилася й повірила в гепі-енд?

____________

[1] Це моя дівчинка! Яка ж вона неймовірна! (італ.)