Ціна помилки - Ruslan B

– добрий день пані Тетяно! Як ви почуваєтеся? – привіталася Олена Кирилівна

– добрий день Оленочко – стара ніби пробудилася від своєї задуми – А я і не чула як ти зайшла.

– та я щойно лише. Ви щось так у вікні видивлялися …

– Та… дивилася як все приходить знову до осені. Як все знову набирає жовтого кольору… тай трохи задумалася… Знаєш, а я не хочу ще на пенсію – засміялася вона– Ну от що я робитиму дома? Кому там буду розказувати, передавати знання? Я в дома відчуваю себе старшою…

– Звичайно що ні… вам ще би працювати. І діти вас люблять дуже. Це рідкість!

– Так, але всьому приходить свій час. Ще напевне цей рік і таки піду відпочивати нарешті. А то скажуть, що стара геть зійшла з розуму – не хоче місцем молодим вступити. А як там твій Радик?

– Не знаю. Дзвонить не часто…

– Хороший син! Дуже хороший! – якось вдумливо сказала стара жінка – Молодець, що пішов у світ. Маєш ким пишатися…

– Так. А з іншого боку…

– А що і ще треба. З часом він зміниться. Почне будувати відносини. Хай спочатку робить кар’єру. Бо потім того не буде….Я пригадую його ще як вчився… ох то хороший хлопчик був, розумний, чемний, виважений…

– Так, а який тепер я вже й сама не знаю. А ви не йдете додому?

– Так, так… іду Оленочко…треба йти…

– То ходімо разом.

           І вони почали збиратися додому щось обговорюючи і розказуючи одна одній свої проблеми і спогади.